Апостольський екзархат для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії
Вітальне слово Преосвященного владики Богдана під час вручення «Ордену Святого Пантелеймона»
31 серпня 2024
Дана відзнака присуджується за самовіддане служіння українському народу, мужність і стійкість в боротьбі за здоров’я українців, за свободу та незалежність України у війні з російським агресором.
Вітальне слово Преосвященного владики Богдана Дзюраха,
в Німеччині та Скандинавії,
під час вручення «Ордену Святого Пантелеймона»
Любек, 30 серпня 2024 року
Всесвітліші отці, достойна пані Генеральний консул Ірино Тибінко, шановні пані та панове, дорогі у Христі брати і сестри!
У кожного з нас, мабуть, перед очима постають різні образи жорстокої війни російського режиму проти українського народу, яка досі триває.
Одна з найсвіжіших картин, що виникає у мене перед очима, пов’язана з моїм нещодавнім візитом до України місяць тому. Дорогою зі Львова до Києва мені трапилися дві автомобільні колони, котрі рухалися автобаном у протилежних напрямках: в бік Києва ми обігнали військову колону з різною військовою технікою, яка прямувала на східний фронт; в протилежному напрямку нам назустріч їхали дві колони машин швидкої допомоги, які везли поранених захисників з фронту до військових госпіталів у різних містах центру та заходу України.
Таким чином, окрім кричущих до неба злочинів російського режиму та мужності наших захисників, якими захоплюється весь цивілізований світ, образ нинішньої війни формують тисячі лікарів та медичних працівників, які воюють на власному фронті: фронті порятунку життів, фронті порятунку численних жертв цієї війни.
Ця боротьба на фронті захисту і порятунку життів триває навіть довше, аніж героїчні вчинки наших захисників. Тому що в той момент, коли солдати через поранення припиняють воювати, медична битва тільки починається: битва за життя наших захисників, битва за життя невинних мирних жителів українських міст і сіл, котрі стали жертвами російських ракет, безпілотників чи мін. Водночас медичні працівники, так само вразливі та ранимі, як і всі люди, стають «пораненими цілителями», бо, попри власні внутрішні переживання та психологічні травми, долають свій біль, щоб нести полегшення, зцілення та порятунок іншим людям.
Одним з тисяч таких жертовних і самовідданих військових лікарів є молодий лікар-доброволець з Києва Богдан Мохно. У перші ж тижні широкомасштабної російської агресії тоді ще 22-річний Богдан, який щойно закінчив навчання за фахом лікаря-реабілітолога та фізіотерапевта, приєднався до української армії і присвятив себе порятунку солдатів і цивільного населення. В одному зі своїх інтерв’ю Богдан згадує про свій досвід під час війни: «Коли пройшла перша ротація і я повернувся додому в Київ, усі казали, що я дуже змінився — закрився та став серйознішим. Мені складно було спілкуватися з людьми. Я став погано спати, жахіття у снах майже щоночі: війна, понівечені тіла, кишки, ракети, смерть. Якось, наприклад, снилося, як мене застрелили. [… Проте] я не шкодую, що став військовим лікарем. Бо виконую на війні свою місію — рятувати». [1]
Таких і подібних історій можна було б навести ще багато. Кожен лікар міг би написати власну книгу, сповнену болючих і важких спогадів, але також сповнену свідчень великої, гідної захоплення любові, тієї любові, яка долає всі бар’єри: бар’єри упереджень, страху, географічної віддаленості, бар’єри між життям і смертю. Силою такої безкорисливої і всеосяжної любові лікарі несуть допомогу і порятунок усім людям — цивільним і військовим, своєму народові і навіть своїм ворогам. Ця любов і це служіння лікарів відображає найвищі ідеали християнської святості. Саме тому сьогодні Орденом Святого Пантелеймона нагороджуються лікарі, які не на словах, а на ділі виявляють перед усім світом найвищий ступінь людяності, солідарності та любові.
Ми невдовзі почуємо свідчення про діяльність та заслуги сьогодні нагороджених. Але разом з ними ми також хочемо висловити наше визнання і подяку всім лікарям і медичному персоналу, а також усім тим, хто в Україні та за її межами допомагає нашому народові пережити цей складний час і досягти давно очікуваного, справедливого і довготривалого миру.
Ми також усвідомлюємо, що й після закінчення війни лікарі ще довго залишатимуться на власній передовій, допомагаючи невинним жертвам війни та нашим захисницям і захисникам заліковувати рани і ушкодження, відновлювати свої душевні та фізичні сили. Я переконаний, що любов та солідарність і надалі об’єднуватимуть нас усіх. Тому хочу від імені нашого народу і нашої Церкви висловити всім Вам, дорогі сестри і брати, дорогі друзі, щиру подяку! Нехай Господь сторицею відплатить Вам за Вашу доброту!
Сердечні вітання тим, кого сьогодні нагороджено! Від щирого серця дякую всім організаторам цієї події! Бажаю всім Вам Божого захисту і Божого благословення!
Дякую за увагу!
Переклад: ліц. Микола Витівський, науковий співробітник кафедри богослов’я християнського Сходу в Католицькому Університеті м. Айхштетт-Інґольштадт, Німеччина
Grußwort von S. E. Bischof Bohdan Dzyurakh
dem Apostolischen Exarchen für die Ukrainer des byzantinischen Ritus
in Deutschland und Skandinavien
bei der Verleihung des Ordens des Heiligen Panteleimon
Lübeck, 30. August 2024
Hochwürdigster Prof. Jens Scholz, Hochwürdigste Professoren, Ärztinnen und Ärzte, Sehr geehrte Damen und Herren, liebe Brüder und Schwestern in Christus!
Von dem brutalen Krieg des russischen Regimes gegen das ukrainische Volk, der nach wie vor andauert, hat jeder von uns wahrscheinlich die verschiedensten Bilder vor Augen.
Eines der neuesten Bilder, das mir vor Augen steht, stammt von meinem letzten Besuch in der Ukraine vor einem Monat. Auf der Fahrt von Lwiw nach Kyiw begegnete ich zwei Autokolonnen, zwei Transporten, die in entgegengesetzter Richtung auf der Autobahn unterwegs waren: In Richtung Kyiw überholten wir eine Militärkolonne, die mit verschiedensten Militärausrüstungen auf dem Weg zur Ostfront war; in der Gegenrichtung kamen uns zwei Kolonnen von Krankenwagen entgegen, die verwundete Verteidiger von der Front in Militärkrankenhäuser in verschiedenen Städten im Zentrum und im Westen der Ukraine brachten…
So wird neben den zum Himmel schreienden Verbrechen des russischen Regimes und neben dem Mut unserer Verteidiger, die von der gesamten zivilisierten Welt bewundert werden, das Bild dieses gegenwärtigen Krieges von Tausenden von Ärzten und medizinischen Helfern geprägt, die an ihrer eigenen Front kämpfen: der Front der Lebensrettung, der Front der Rettung der zahlreichen Opfer dieses Krieges.
Dieser Kampf an der Front des Schutzes und der Rettung des Lebens dauert sogar noch länger als die Heldentaten unserer Verteidiger. Denn in dem Moment, in dem die Soldaten ihren Kampf beenden, weil sie verwundet sind, beginnt der medizinische Kampf erst: der Kampf um das Leben unserer Verteidiger, der Kampf um das Leben unschuldiger Zivilisten in ukrainischen Städten und Dörfern, die russischen Raketen, Drohnen oder Minen zum Opfer gefallen sind. Gleichzeitig werden die medizinischen Helfer, die ebenso anfällig und verletzbar sind wie alle anderen, zu «verwundeten Heilern», weil sie trotz ihrer eigenen inneren Erlebnisse und psychologischen Traumata ihren eigenen Schmerz überwinden, um anderen Linderung, Heilung und Rettung zu bringen.
Einer von Tausenden solcher aufopferungsvollen und selbstlosen Militärärzte ist ein junger freiwilliger Arzt aus Kiew, Bohdan Mokhno. Gleich in den ersten Wochen der groß angelegten russischen Aggression trat der damals 22-jährige Bohdan, der gerade seinen Abschluss als Rehabilitationsarzt und Physiotherapeut gemacht hatte, in die ukrainische Armee ein und widmete sich der Rettung von Soldaten und Zivilisten. In einem seiner Interviews erinnert sich Bohdan an die Erfahrungen, die er in diesem Krieg gemacht hat: «Als mein erster Einsatz vorbei war und ich nach Kiew zurückkehrte, sagten alle, ich hätte mich sehr verändert — ich sei verschlossener und ernster geworden. Es fiel mir schwer, mit Menschen zu kommunizieren. Ich begann schlecht zu schlafen und hatte fast jede Nacht Albträume: Krieg, verstümmelte Körper, Raketen, Tod. Einmal träumte ich auch, dass ich erschossen wurde. Trotzdem bereue ich es nicht, Militärarzt geworden zu sein. Denn ich erfülle meinen Auftrag im Krieg — nämlich Leben zu retten.»[2]
Man könnte noch viele solcher und ähnlicher Geschichten erwähnen. Jeder Arzt könnte sein eigenes Buch schreiben, voller schmerzhafter und schwieriger Erinnerungen, aber auch voller Zeugnisse großer, bewundernswerter Liebe, jener Liebe, die alle Barrieren überwindet: Barrieren der Vorurteile, der Angst, der geografischen Entfernung, Barrieren zwischen Leben und Tod. Durch die Kraft einer solchen selbstlosen und allumfassenden Liebe bringen Ärzte allen Menschen — Zivilisten und Militärs, den eigenen Leuten und sogar den Feinden — Hilfe und Rettung. Diese Liebe und dieser Dienst der Ärzte spiegeln die höchsten Ideale der christlichen Heiligkeit wider. Deshalb wird heute der Orden des Heiligen Panteleimon an Ärzte verliehen, die der ganzen Welt ein Höchstmaß an Menschlichkeit, Solidarität und Liebe erweisen, nicht in Worten, sondern in Taten.
Wir werden noch Zeugnisse über den Dienst und die Verdienste der heutigen Preisträger hören. Mit ihnen wollen wir aber auch allen Ärzten und dem medizinischen Fachpersonal sowie all jenen in der Ukraine und im Ausland unsere Anerkennung und unseren Dank aussprechen, die unserem Volk helfen, diese schwere Zeit zu überstehen und den lang ersehnten gerechten und nachhaltigen Frieden zu erreichen.
Wir sind uns auch bewusst, dass die Ärzte auch nach dem Ende des Krieges noch lange an ihrer Front bleiben werden, um unschuldigen Opfern des Krieges und unseren Verteidigerinnen und Verteidigern zu helfen, ihre Wunden und Verletzungen zu heilen und ihre geistigen und körperlichen Kräfte zu erneuern. Ich bin davon überzeugt, dass Liebe und Solidarität uns alle auch weiterhin vereinen werden. Deshalb möchte ich Ihnen allen, liebe Schwestern und Brüder, liebe Freunde, im Namen unseres Volkes und unserer Kirche unsere aufrichtige Dankbarkeit aussprechen! Möge der Herr Ihre Güte hundertfach vergelten!
Herzlichen Glückwunsch an die heutigen Ausgezeichneten! Ich danke allen Organisatoren dieser Veranstaltung von ganzem Herzen! Ich wünsche Ihnen allen Gottes Schutz und Gottes Segen!
Ich danke Ihnen für Ihre Aufmerksamkeit!
[1] https://www.village.com.ua/village/city/city-experience/348171-viyskoviy-likar
[2] https://www.village.com.ua/village/city/city-experience/348171-viyskoviy-likar
