Апостольський екзархат для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії
Владика Богдан: «Бог приходить до нас через спільноту»
29 грудня 2025
28 грудня 2025 року, у неділю після Різдва Христового, під час Архиєрейської Божественної Літургії в катедральному храмі Покрову Пресвятої Богородиці м. Мюнхен владика Богдан виголосив проповідь, у якій розкрив таїнство Різдва Христового як шлях визволення людини і народу до свободи дітей Божих.
У центрі духовної науки була правда про те, що Син Божий прийшов у світ, «щоби нас, які є невільниками гріха і диявола, наново привести додому до Небесного Отця, щоб нас із ворогів Божих знову зробити улюбленими Божими дітьми».
Роздумуючи над Євангелієм неділі після Різдва, апостольський екзарх звернув увагу на три постаті, які Церква ставить перед очі вірних: старозавітного царя Давида, праведного Йосифа та святого апостола Якова. Саме через них, за словами проповідника, можна побачити Божий задум спасіння, який здійснюється через спільноту — народу, родини та Церкви.
З особливою силою у проповіді прозвучала тема українського народу, його історичного та сучасного паломництва від неволі до свободи. Владика підкреслив, що це паломництво ще не завершене, навіть якщо завершиться війна, адже поряд із зовнішньою агресією існує і внутрішнє духовне поневолення — гріхом, безбожністю, корупцією, зрадою Божого закону.
«Кожен з нас, як частинка того народу, має спричинитися до його визволення — через визволення своє особисте», — зауважив владика Богдан, нагадуючи слова апостола Павла: «Де Дух Господній — там свобода».
Порівнюючи сучасну боротьбу України з біблійною історією Давида і Голіафа, архиєрей підкреслив, що сила нашого народу — не лише у зброї, але насамперед у дії Божого Духа: «Ми стримуємо цю орду силами Духа Божого, який живе в простих наших людях, у тих Давидах, які не живуть у високих кабінетах, а в звичайних українських оселях».
Окремо єпископ звернувся до теми відповідальності провідників народу, наголосивши на біблійній істині: «Несправедливий цар — це ганьба для народу, а той, хто любить правду — його захист».
Водночас він нагадав приклад царя Давида, який, попри тяжкі гріхи, мав відвагу покаятися: «Боже, я согрішив перед Тобою».
Велику частину проповіді було присвячено родині та постаті святого Йосифа як взірця справжнього батьківства. «Йосип багато не говорить, але його діла говорять голосніше, ніж слова», — зазначив архиєрей, наголошуючи, що батьківство є покликанням з неба і відповідальністю, довіреною Богом.
У молитві архиєрей згадав українських батьків і особливо захисників України, «які вийшли на перший план захисту нашої великої української родини».
Завершуючи проповідь, владика Богдан звернув увагу на спільноту Церкви, згадавши мученицькі постаті владики Йосафата Коциловського та отця Петра Вергуна, які залишилися вірними Богові й народові аж до смерті. Саме на таких духовних велетнях, за його словами, будується сьогоднішня церковна і національна дійсність.
На завершення архиєрей закликав до спільної молитви за народ, провідників, воїнів, родини та духовенство, щоб «кожен з нас спричинявся до духовного відродження українського народу і зміцнення нашої Церкви у Святому Дусі».
