Апостольський екзархат для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії
Владика Богдан Дзюрах: Молитися про дар любові
22 липня 2025
За словами владики Богдана Дзюраха, апостольського екзарха для українців візантійського обряду у Німеччині та Скандинавії, любов потрібно не лише виявляти щоденними вчинками, про її дар також слід молитися щоденно. Чому саме — читайте далі.
«Вам же нехай Господь дасть зріст і наповнить щедро любов’ю один до одного й до всіх, такою самою, яку й ми маємо до вас, і нехай зміцнить ваші серця, щоб були бездоганними у святості перед Богом і Отцем нашим» (1 Сол. 3 12–13).
Отримавши вістку від Тимотея про те, що солуняни, попри утиски і переслідування, залишаються міцними у вірі, святий Павло «ожив», зрадів і тепер молиться до Бога про подальший зріст цієї молодої і дорогої його серцю християнської спільноти.
Про що ж молиться апостол народів перш за все? — Про те, щоб солуняни зростали у любові один до одного і до усіх. І це не випадково.
Любов є серцем Христового Євангелія і основним законом нашого християнського життя. Ісус закликав своїх учнів «перебувати у Його любові» та називав любов між учнями найбільш переконливим знаком і доказом приналежності до Нього: «Нову заповідь даю вам, щоб ви любили один одного! Як я був полюбив вас, так любіте і ви один одного! З того усі спізнають, що мої ви учні, коли любов взаємну будете мати» (Йо. 13, 34–35).
Любов, беручи свій початок у Серці Бога, Який є Любов’ю (пор. 1 Йо. 4, 8), вливається у наші серця Святим Духом (пор. Рим. 5, 5) і тепер через нас поширює своє спасенне діяння у світі, огортаючи, в першу чергу, наших ближніх, а відтак — усіх без винятку людей, — тих, котрі нам симпатизують, і тих, котрих нам важко сприймати чи любити. Ця остання характеристика християнської любові — її універсальність та всеохопність — є унікальною та відрізняє нашу віру від усіх інших релігій у світі.
Водночас така любов є найбільшим викликом і найважчим завданням для нас, Христових учнів. Властиво, так любити нам самим не під силу і, думаю, кожен із нас вже нераз мав нагоду пересвідчитися у цьому. Тому святий Павло не просто закликає християн мати любов одні до одних і до всіх, — він молиться до Бога про дар такої всеохопної любови для себе і для них.
Молімося і ми одні за одних, щоб Бог скріпив і наші серця та дав нам ласку зросту у любові, бо «хто перебуває в любові, той перебуває в Бозі, і Бог перебуває в ньому» (1 Йо. 4, 16), а «хто не любить, той в смерті перебуває» (1 Йо. 3, 14).
Джерело: synod.ugcc.ua
