Владика Богдан Дзюрах представив ситуацію із українськими біженцями у країнах Західної Європи

Під час обговорення Головної теми Синоду Єпископів УГКЦ «Душпастирський супровід постраждалих від війни» одним із доповідачів став владика Богдан Дзюрах. У своїй доповіді він представив синодальним отцям ситуацію, у якій перебувають українські біженці у Західній Європі, їхні потреби й очікування, а також можливу відповідь Церкви.

Актуальний стан біженців у країнах Західної Європи

Насамперед владика Богдан повідомив, що за даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (UNHCR) станом на 15 серпня 2023 року в країнах Центральної і Західної Європи перебуває 5 901 000 зареєстрованих біженців з України. Ще 367 000 знайшли прихисток поза Європою. Окреслюючи їхній духовно-психологічний стан, промовець виокремив наступні аспекти: поділені та неповні сім’ї, конфесійна приналежність, біль розлуки з близькими, втрата майна, жалоба за загиблими, почуття провини через перебування у безпеці та поза Україною, труднощі з інтеграцією у західні суспільства, брак доступу до душпастирів власної конфесії.

«Вже влітку 2022 року я припускав, що принаймні 30 %, якщо не 50 % будуть залишатися у країнах Західної Європи на довший час (при цьому поняття „довший“ обумовлюється у першу чергу тривалістю гарячої фази війни). На користь такого твердження наводив три аргументи: трудова міграція, знищення чи втрата помешкань в Україні та великий відсоток неповнолітніх біженців, які відразу інтегруються у шкільну систему тієї чи іншої країни», — мовив доповідач та навів актуальні соціологічні дані, які це підтверджують.

Підсумовуючи актуальний стан біженців у Західній Європі, апостольський екзарх вказав на покликання Церкви щодо них. «Ми покликані, бути поруч з нашими людьми, духовно супроводжувати їх там, де вони є, допомагати їм зберегти віру, жити вірою і так осягати ціль свого життя — єднання з Богом тут на землі і у вічності. На цьому полягає наше покликання і наше завдання. Так буде виражатися материнське обличчя і материнська природа Церкви — як тієї, котра народжує дітей у Святому Дусі і перебуває разом з ними всюди і завжди: „Твоя Церква завжди з тобою!“» — мовив він. А це, у свою чергу, породжує необхідність планування нашої душпастирської опіки над новоприбулими не на коротку перспективу, а довгостроково.

Актуальні потреби біженців з України

У другій частині доповіді владика Богдан Дзюрах окреслив поточні потреби українських біженців. Серед них на першому місці є екзистенційні, які виникають відразу після прибуття у чужу країну: дах над головою, оформлення документів на побут, страхування, оформлення дітей до дитячого садочку чи у школу, навчання мови, пошуки власної праці. Відповідаючи на цей виклик, за словами промовця, парафіяльні осередки ставали кризовими центрами. Сьогодні ж прибулі біженці часто перебувають на стадії стабілізації, як в інтеграційних процесах, так і в духовно-релігійній сфері. Однак, наголошує владика Богдан, нікуди не зникає потреба якісного глибинного соціологічного дослідження. «Щоб отримати відповідь на це запитання, властиво, слід питатися не самих себе, а самих наших людей, тих, до кого Господь нас посилає і кому ми хочемо послужити. Тут мусимо визнати, щотдотепер ще не робилися глибокі дослідження середовища вимушених мігрантів на предмет їхніх духовних запитів і потреб», — зазначає він.

Відповідь Церкви на виклики, породжені війною

Третя частина доповіді була присвячена душпастирській відповіді Церкви на поселеннях на виклики, пов’язані з російською війною проти України. «Тут хочу пригадати пораду американських фахівців з Вашингтону, куди на початку війни 2014 року їздили кілька наших отців, щоб підготовлятися до супроводу осіб, постраждалих від війни. Тоді їм було сказано, що для того, щоб реально допомогти таким людям, їм слід запевнити супровід, підтримку і поміч на трьох рівнях: духовному, психологічному і соціальному; якщо на якомусь з цих напрямків людині не допомогти, вона надалі страждатиме і наслідки можуть бути болючими, а інколи навіть трагічними для неї і її оточення», — розпочав цю частину владика Богдан Дзюрах. За його словами, це вимагає співпраці Церкви з іншими компетентними і відповідальними інституціями: державою, громадськими організаціями, волонтерами, соціальними і благодійними установами та іншими Церквами і конфесіями.

У соціально-харитативному служінні йдеться про захист прав і свобод українців за кордоном, промоція та плекання української освіти і культури, вивчення мови країни та поміч у полагодженні адміністративно-побутових справ. Другою не менш важливою сферою допомоги біженцям є психологічно-терапевтичний супровід. І третя ділянка — це «наша природня царина і наше основне покликання, а отже, і наше найголовніше завдання. Йдеться про душпастирський супровід біженців та емігрантів. Тут найважливішими завданнями, які перелічив владика є:

— Творити спільноту віруючих людей через плекання автентичних стосунків людей з Богом і між собою;

— Інклюзивне душпастирство, уникаючи прозелітизму;

— Парафіяльне душпастирство у євангелізаційному ключі;

— Терапевтичний вимір душпастирства;

— Місійне душпастирство;

— Співпраця з місцевими католицькими і православними спільнотами.

«Сподіваємося, що наші вірні, перебуваючи у країнах нового поселення, не тільки самі знаходитимуть захист і спасіння, але і складуть гарне свідчення віри і громадянських чеснот, якими сьогодні захоплюється увесь цивілізований світ», — висловив на завершення своєї доповіді сподівання апостольський екзарх для українців візантійського обряду у Німеччині та Скандинавії владика Богдан Дзюрах.

Пригадуємо, що упродовж 3–13 вересня 2023 року у Вічному місті Римі відбувається Синод Єпископів УГКЦ на тему: «Душпастирський супровід постраждалих від війни».

Дивіться також

21 грудня «Ваша Церква вас любить», — Глава УГКЦ до української молоді в Німеччині та Скандинавії 17 грудня «Відмова Богові принесе фатальний результат», — владика Богдан до українців у Мюнстері 17 грудня Прем’єра різдвяної кантати у Мюнхені