Апостольський екзархат для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії
«Я ходив, молився і кланявся …», — владика Богдан у Гарнізонному храмі
27 березня 2023
Читаючи сьогоднішнє Євангеліє від Марка, ми стаємо свідками реакції на слова Ісуса Христа. Побачивши горе батька, в якого був хворий син, Ісус просить привести його до Нього. Сьогодні ми всі прийшли до Нього — до Ісуса Христа. Такими словами розпочав свою проповідь Преосвященний владика Богдан, апостольський екзарх для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії, який 26 березня очолив Архиєрейську Божественну Літургію в Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла м. Львів.
«Ми прийшли до цього храму, який є унікальний, є особливий в усій нашій Церкві. Тут в особливий спосіб відчувається присутність численних Ангелів-Охоронців не тільки кожного з нас, але ангелів-охоронців нашої землі, які віддали своє життя за волю, за незалежність, за свободу, за гідність нашого народу, за життя кожного з нас зокрема. Ми приходимо до цього храму ще і для того, щоби поклонитися їхньому подвигу», — сказав єпископ, відзначаючи роль цієї святині для вшанування пам’яті синів і дочок українського народу, які віддали своє життя сповняючи обов’язок захисту Батьківщини.
Потім владика Богдан поділився своїм пережитим досвідом молитви в цьому храмі. «Вчора, проходячи по цій бічній наві, я зробив таке порівняння. Я ходив від однієї фотографії до другої так, як ходив від одного нетлінного тіла наших стародавніх українських подвижників до іншого, перебуваючи у печерах Києво-Печерської лаври. Я ходив, молився і кланявся… Цей тисячолітній подвиг нашого народу силою і благодаттю Святого Духа продовжується у нашій Церкві. Ми очищаємо нашу землю від ворожих нашарувань, від ворожої сили агресора. Колись на Київських пагорбах духовно боролися наші духовні подвижники, а зараз вони на небі моляться за нашу землю. Сьогодні новітні подвижники довершують свій подвиг на східних рубежах нашої Батьківщини, благаючи про мир, про гідність, про справедливість, про правду і свободу», — сказав архиєрей.
Повертаючись до недільного тексту Євангелія (Мр. 9, 17–31) проповідник закликав йти за Ісусом, адже тільки Він — Єдиний наш Спаситель, рятівник, лікар душі і тіла. «Сьогодні ми приходимо до Нього саме з такими думками», — підкреслив апостольський екзарх.
А відтак владика Богдан наголосив на важливості віри в Ісуса та силі любові, якою збудується Україна. «Ми приходимо до Нього, адже знаємо, що Він порятує нас, зцілить наші рани, діткнеться своєю божественною десницею до нашої зраненої душі, відновить нашу надію, скріпить нашу віру, дасть нам силу до любові. Тільки любов буде здатна визволити Україну і відбудувати її. Любов збудує Україну», — ствердив проповідник.
Єпископ у своєму слові звернув увагу присутніх на роль священнослужителя у Божому спасительному промислі. «Господь у своєму милосерді і у своєму промислі послуговується людьми — це така Його педагогіка, методологія служіння для свого народу. Коли священники та єпископи виконують своє служіння, то роблять це не з власного імені, але з мандату Господа. Це Він їх посилає, ділиться з ними своєю місією, запрошує їх до участі у своєму спасительному ділі. Так важливо нам пам’ятати про це», — наголосив архиєрей і додав, що священники видимим символом того, що Бог є з людиною, що Він є близько. «Але той Найголовніший, до кого я йду, — це Ісус. Він, власне, послуговується людьми. Коли Ісус здійснював свою пророчу місію, то сказав до апостолів: „Хто вас приймає, той мене приймає“ (Мт. 10, 40). А після свого Воскресіння, з’явившись між ними, Він промовив такі слова: „Як мене послав Отець, так я посилаю вас“ (Ів. 20, 21). А далі дихнув на них і сказав: „Прийміть Духа Святого! Кому відпустите гріхи — відпустяться їм, кому ж затримаєте — затримаються“ (Ів. 20, 22–23). І, зустрічаючи священника, ми зустрічаємо невидимого Бога, Який схиляється над нашою душею, Який підносить і кріпить нас своєю благодаттю», — сказав владика Богдан.
Потім єпископ висловив до усіх присутніх в храмі два прохання. В першому архиєрей закликав людей, щоб вони приступали до священників з вірою у своїх проханнях і потребах. А відтак, владика Богдан, згадуючи нещодавню свою участь в похороні двох захисників, сказав наступне: «Кілька днів тому я був на похороні двох наших захисників і бачив служіння священників цього храму. Це нелегке служіння, бо вони теж люди і перепускають через себе весь біль, страждання і сльози нашого народу. Але вони не є звичайними учасниками похоронної процесії. Вони є знаком і знаряддям Божої присутності, Божого спасенного діяння. І те слово з вуст священника несе обітницю спасіння і вічного життя. Бо ми є тут як віруючі люди і ми визнаємо в молитві „Вірую“ „очікую воскресіння з мертвих і життя будучого віку“. Тому сьогодні відновімо нашу віру в Божу присутність в Церкві, невидиму, але реальну присутність. І присутність видиму у Його служителях. Подякуймо Богові за Його присутність поміж нами», — сказав проповідник.
Друге прохання до вірних полягало у молитві за душпастирів, щоб ті перебували з Богом. «Бо тільки тоді, коли священник буде жити з Богом, він зможе передавати вам Боже життя, любов і надію, — аргументував своє прохання до людей апостольський екзарх і додав, — моліться за всіх священників, єпископів, за Святішого Отця, щоб вони були для кожної людини переконливим знаком Божої присутності та дієвим знаком Його спасенного діяння».
А на завершення своєї проповіді владика Богдан побажаю усім, щоб вони, переступивши поріг цього храму, зустрівши священника, відчули на собі Божий погляд, Божу благодать і Божу любов. Та отримали у міру своєї віри те, що потребують для свого освячення і спасіння.
Після Літургії настоятель храму о. Тарас Михальчук подарував владиці Богдану особливу ікону — триптих Пресвятої Богородиці, яка є найдавнішою реліквією святині, датованою 1590 роком.
«Щомісяця, впродовж багатьох років, зустрічаємося біля цієї реліквії на молитві із родинами полеглих воїнів. Владико, хочемо подарувати копію цієї ікони, щоб у своєму екзархаті ви зі священниками мали особливу нагоду звершувати молитву біля цього триптиху Пресвятої Богородиці і пам’ятати всіх нас», — мовив о. Тарас Михальчук.
За матеріалами: kapelanstvo.info
Фото: Роман Дацьо
