Апостольський екзархат для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії
«Я відчула ніби перебуваю в самому серці історії та духовності», — паломниця про прощу до Риму
4 липня 2025
28–30 червня парафіяни громад міст Бамберґа та Вюрцбурґа української персональної парафії Св. Івана Хрестителя разом із своїм душпастирем адміністратором парафії о. Іваном Соханом взяли участь у загальнонаціональному паломництві українців з цілого світу до Риму з нагоди Ювілейного року 2025.
Паломники окрім українського прокатедрального Патріаршого собору святої Софії у Римі в першу чергу відвідали дві центральні базиліки — Собор Святого апостола Петра у Ватикані та Собор Святого апостола Павла за мурами. Майже усі єпископи УГКЦ, сотні священників, монахів та монахинь, тисячі українців з цілого світу зібралися цими днями у цьому особливому місці в паломництві Надії за багатостраждальну Батьківщину Україну.
Особливим дарунком для паломників стала особиста присутність, духовне слово та благословення Святішого Отця Лева XIV Папи Римського.
Враження від прощі парафіян-паломників:
«Ми повернулися! Дякуємо Богові за ласку пережити цей досвід і свідчити про Його безмежну любов до нас! Дякуємо нашому дорогому о. Івану за те, що був із нами, беріг і провадив, як справжній Пастух, котрий пильнує своїх овець! Нам було дуже добре разом! Хоча кожен мав власні наміри щодо цього паломництва, усі ми молилися за нашу землю, за її захисників, за тих, хто залишився вдома і за тих, хто виїхав і знайшов підтримку нової родини, зокрема і в нашій Парафії. Ми були з вами подумки і обіймали кожного.
Неймовірні враження від поїздки ще будуть довго осідати у нашій пам’яті й наповнювати теплом наші серця. Ми дуже втомлені, але щасливі і горді бути частинкою свого народу, коли увесь світ дивиться і розуміє, що, як сказав Блаженнійший Святослав: «Україна є, Україна бореться, Україна молиться!»
(Марʼяна Стеценко).
«Я вдома, у Бамберзі. Подорож до Ватикану та навколишніх куточків стала для мене справжньою мандрівкою у часі й просторі. Ватикан вразив мене своєю величністю і святістю. Стоячи під грандіозним куполом базиліки Святого Петра, я відчувала ніби перебуваю в самому серці історії та духовності, де кожен камінь дихає століттями віри і мистецтва. Золоті фрески і вишукані мозаїки створювали відчуття, що знаходишся у справжньому храмі людських надій і мрій.
Рим зачарував своєю багатошаровою історією. Прогулянка вузькими вуличками старого міста була наче подорож у минуле, де кожен камінь пам’ятає тисячоліття подій. Колізей, з його величезними арками і зморшкуватими каменями, став символом мужності і слави стародавніх римлян. Собор Єзуїтів вразив своєю архітектурною величчю і спокоєм, який панував у стінах святині. Мелодія міського шуму змішувалась із запахом свіжозвареної кави і випічки, що лилася з вікон маленьких кафе, створюючи неповторну атмосферу італійського життя. Озеро Манджора — це справжній райський куточок Італії, який подарував мені миті тиші і спокою.
Ночівля у домі сестер Милосердя була особливою: тихий шелест листя за вікном та спів пташок над ранок створювали відчуття домашнього затишку далеко від міської метушні.
Недалеко мирно паслося сімейство оленів, що додало відчуття єдності з природою і гармонії з навколишнім світом.
Дороги Швейцарії у горах відкривали переді мною неймовірні пейзажі — величні снігові вершини, що підносилися в небо, і чисте, прозоре повітря наповнювали серце радістю і спокоєм.
Кожен поворот дарував нові види: зелені луки, кришталево чисті струмки і невеликі села з будиночками в альпійському стилі, які ніби були частиною казки.
Я відчувала себе маленькою частинкою величезної краси світу.
Обід у Ліхтенштейні залишився в пам’яті як момент справжнього задоволення і гостинності. Смачний обід, а особливо ароматна кава, яку я пила повільно, насолоджуючись кожним ковтком, доповнили цю ідилію. Місцеві люди і їх щирі посмішки, що зробило цю зупинку не просто обідом, а справжнім святом душі.
Ця подорож стала для мене чимось набагато більшим, ніж просто відвідуванням нових місць.
Вона подарувала мені нові відчуття, розуміння краси і цінності життя, натхнення і жагу відкривати світ далі. Я повернулася додому з серцем, наповненим світлом і душею, готовими до нових пригод.
А все це стало можливим дякуючи чудовим людям і які були поруч впродовж всієї подорожі».
(Оксана Дмитрів)
