Апостольський екзархат для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії
«Зло неминуче буде покаране, а любов і правда неминуче будуть торжествувати», — владика Богдан у Мюнхені
28 листопада 2022
Віра є ключем до подолання всіх супротивних сил, навіть самої смерті. Той, хто вірує, знає не тільки де є джерело життя і сили, а й, що навіть смерть не є останнім моментом людського буття. На цьому наголосив Апостольський екзарх для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії Преосвященний владика Богдан у катедральному храмі Покрови Пресвятої Богородиці та ап. Андрея Первозванного м. Мюнхен у 24-ту неділю після Зіслання Святого Духа.
Цього дня єпископ розважав над недільним текстом Євангеліє (Лк.8, 41–56), підкреслюючи, що даний текст описує історію про досвід віри, яка здатна долати усі виклики і труднощі, даруючи спасіння, визволення і життя.
Звертаючи увагу вірних на реакцію людей, коли Ісус прийшов у дім Яіра, які казали йому не турбувати більше вчителя, єпископ провів аналогію з ситуацією війни в Україні. «Нам українцям в лютому-березні цього року деякі добродії теж рекомендували змиритися зі смертю, з поразкою, піддатися — віддати себе і свою країну у вбивчі руки немилосердного агресора. Вони самі не вірили у те, що можуть подолати це лихо, яке на нас впало і бажали згасити віру у серці нашого народу. У серці українців віра не просто жевріє, вона горить і світить всім навколо, навіть скептикам і тим, що насміхаються і вже зневірилися, і занепали духом. Наша віра здатна похитнутися, особливо у випадку страждань найбільш беззахисних: жінок, дітей, осіб похилого віку, хворих. Сьогодні ми можемо тільки думати як тяжко переживають наші краяни брак світла, брак води і брак тепла», — сказав проповідник.
«Посеред болю і загроз ми маємо робити те до чого кличе нас сьогодні Боже Слово. Подібно як Яір, маємо припадати до стіп Ісуса, благаючи Його втрутитися своєю Божественною силою і зупинити це жахіття війни, це насилля над невинними, щоб ворог відступив, щоб смерть зазнала поразки, а життя знову вільно плило. Подібно до Яіра, ми просимо Господа навідатися до кожної української оселі де панує страх, тривога, темрява і смуток. Просимо Господа навідатися до бліндажів і окопів, щоб зігріти наших воїнів Божою любов’ю та захистити їх Божою силою. Просимо прийти до внутрішньо переселених осіб і тих, що знайшли притулок за кордоном, щоб вони в місці нового перебування віднайшли світло, захист, затишок і тепло», — мовив архиєрей.
Потім єпископ вказав на джерело з якого людина може черпати силу, коли слабне її віра. «Молімося з вірою, поручаючи власну долю і долю наших рідних і близьких, долю цілого нашого народу у люблячі руки воскреслого Спасителя — переможця пекла, смерті і гріха. Якщо відчуваємо, що наші власні сили вичерпуються і надія гасне, приступаймо до Святої Сповіді, до джерела Божої сили і милосердя, до джерела Божої ласки. Приймаймо нашого Господа в Святому Причасті, робімо це з вірою і досвідчимо як наші сили будуть відновлюватися. Бо це Божа сила буде наповнювати нас, наші кволі руки, душі і серця. І буде нас відновлювати, скріплювати, буде зцілювати наші рани, буде повертати нам бажання жити і творити добро», — наголосив владика Богдан.
А відтак, архиєрей звернув увагу на важливість дияконського рукоположення, яке звершиться в часі цієї Літургії. «Ми станемо свідками і учасниками висвячення нового диякона для Київської Архиєпархії. Тим самим ми духовно єднаємося з рідною Церквою над Дніпром і це знову ще один знак надії для нашої Церкви і народу. Божий знак, який має укріпити нашу віру. Бо серед воєнного лихоліття, яке панує в Україні через російську агресію і серед кризи у суспільно-політичному житті Європи й світу, спричиненої тією ж агресивною політикою нашого нещасного сусіда, Господь нам посилає знак. Знак своєї близькості, своєї любові та опіки. Бо в особах своїх служителів сам Бог виходить нам на зустріч, похиляється над нашими ранами і служить нам, витираючи сльози на нашому обличчі, скріпляючи наші душі і серця, відновляючи в нас віру в те, що зло неминуче буде покаране, а любов і правда неминуче будуть торжествувати в наших серцях, в нашому житті і на нашій Богом даній землі», — сказав проповідник.
На завершення свого слова, владика Богдан пригадав вірним про початок Різдвяного посту та закликав усіх до особливої особистої застанови. «Завтра ми розпочинаємо Різдвяний піст — сорокаденну мандрівку на зустріч Різдву Христовому. Бажаю вам, щоб кожен день тієї мандрівки і кожен день нашого земного життя наближав нас щораз то більше до Ісуса. Щоб тоді, коли ми станемо на порозі вічності, виявилося, що ми стоїмо на порозі Вифлеємської яскині, де народився наш Спаситель. Щоб ми без страху і тривоги переступили цей поріг, кинулися в обійми нашого Господа і так завжди перебували з Ним».
