Апостольський екзархат для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії
Благодійна організація «Реновабіс» запросила владику Богдана очолити молитву
15 травня 2026
14 травня 2026 року Преосвященний владика Богдан на запрошення німецької благодійної організації «Реновабіс» очолив Архиєрейську Вечірню у візантійському обряді в Franziskanerkirche. Користуючись нагодою, єпископ висловив вдячність керівництву «Реновабіс» за підтримку українського народу, який страждає від російських окупантів, внаслідок повномасштабного вторгнення, яке триває п’ятий рік.
Також владика Богдан поділився прикрими новинами з України про наймасштабніше бомбардування у цих днях з боку Росії, закликаючи благодійників про подальшу солідарність до українського народу у боротьбі за свободу та справедливий мир.
Проповідь виголосив архимандрит д-р Андреас-Авраам Тірмаєр. У центрі його роздумів — питання, яке гостро відчуває сучасна людина: чи має наше життя сенс, чи є воно більшим за випадковість і минущість?
Проповідник наголосив: «Вознесіння — не свято відсутності Бога і не свято прощання. Це свято надії, гідності людини і відкритого майбутнього. Вступивши до Отця зі Своїм людським єством, Христос відкрив для людини місце у Бозі. Людина створена не для порожнечі і не для остаточної темряви, — сказав о. Тірмаєр, — Небо відкрите. Бог не забув про людину».
Звертаючись до сцени з Книги Діянь, де апостоли завмерли, дивлячись угору, і ангели питають їх: «Чому ви стоїте й дивитесь на небо?», проповідник закликав до тверезого й діяльного сповідання віри. Християнська надія на небо не означає відчуження від землі — навпаки, вона зобов’язує любити людину і жити повноцінно. «Хто вірить у небо, не може покинути землю», — підкреслив архимандрит. Саме таких християн, за словами проповідника, потребує наш час: не тих, хто постійно обурюється чи впадає у відчай, а тих, через кого стає видимою Божа надія.
Торкнувшись теми слідів, які Христос залишив у світі — від Марії Магдалини до розбійника на хресті, від святих до звичайних вірних людей — о. Тірмаєр нагадав, що кожне слово підтримки, кожна присутність у темну годину є «небесними слідами на землі». «В Христі небо і земля торкнулися одне одного, і тому людська рана не є остаточною — вона прийнята і зцілена», — сказав священник.
Проповідь завершилася словами Христа з Євангелія від Матея, які архимандрит назвав одними з найпрекрасніших слів розради в усьому Святому Письмі: «Я з вами по всі дні аж до кінця світу» (Мт. 28:20). Посилаючись на святого Августина — «Він піднісся, але не відійшов від нас» — і на Папу Венедикта XVI, о. Тірмаєр підсумував: Вознесіння — це не відхід Христа у далекий космос, а Його тривала близькість до кожної людини. «Він не зник. Він живий. Він супроводжує нас — часто приховано, але справді», — сказав проповідник.
У свою чергу, владика Богдан подякував архимандриту Тірмаєру за довголітню працю для вишколу майбутніх священників УГКЦ, які навчаються у Східній Колегії Айхштетту.
