Апостольський екзархат для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії
«Господь благословляє руками священнослужителів», — владика Богдан у свято Вознесіння Господнього
30 травня 2025
29 травня 2025 року, у свято Вознесіння Господнього, у катедральному храмі Покрову Пресвятої Богородиці в місті Мюнхен, владика Богдан очолив Архиєрейську Божественну Літургію та виголосив проповідь про дорогу до неба.
У своєму духовному слові архиєрей наголосив, що Вознесіння Ісуса Христа — це не лише завершення Його земного служіння, а водночас і початок нашого шляху до неба. «Ісус не залишає нас, — підкреслив апостольський екзарх, — Він відходить, щоб приготувати нам місце, і водночас веде нас у свою славу. Він возноситься у своїй людській природі, піднімаючи з собою і людство».
Владика Богдан закликав замислитися над символізмом цієї події: «Небо — це не географічне місце, а простір панування Бога, який починається вже тут, на землі, у серці людини, в якій діє Святий Дух. Ті, хто несуть у собі небо, вже тут творять плоди Духа».
Беручи до уваги текст опису події Вознесіння Господнього (Лк. 24, 36–53), проповідник звернув увагу на окремі деталі, над якими застановився у своїй проповіді.
«Перше, що зробив Ісус — Він вивів своїх учнів з Єрусалиму до Витанії. Він виводить їх з того міста, в якому панувала релігійна формальність, поверховість, політичні інтриги, зрадництво, не здатність приймати відповідальних рішень для себе і свого народу. Ісус із цієї дійсності виводить своїх учнів. І Він веде їх не в розкішні палати, а до Витанії. Ця назва перекладається як „дім страждання і приниження, дім убогості“», — сказав єпископ, відтак прослідковуючи важливість жесту піднесених рук Ісуса під час благословення учнів на Оливній горі: „Це не жест капітуляції — це жест молитви, служіння, жертви і любові. У цих піднесених руках — рани від наших гріхів, але також благословення, яке не припиняється, яке Господь і сьогодні передає нам через своїх священнослужителів“.
Єпископ нагадав, що, хоча Ісус став невидимим для очей апостолів, Його присутність не зникла: «Він невидимо перебуває з нами, а ми, Його Церква, є ще в дорозі до вознесіння. Але Христос відкрив нам дорогу, і ми покликані не знеохотитись, не опустити рук, а витривало йти цією дорогою до вічного життя».
«Ця дорога ще є перед нами і на тій дорозі маємо робити ті самі кроки, що робив Ісус: дати себе вивести з духовної неволі, з неволі гріха і диявола на свободу Божих дітей. Бо невільників гріха до неба не пускають, вони не зможуть туди увійти», — сказав архиєрей, ставлячи за приклад Марію Єгипетську, яка через свої гріхи не могла увійти до храму Гробу Господнього в Єрусалимі.
Проповідь завершилась закликом до молитви, служіння та благословення. «Немає жодного святого, який би не молився, — сказав владика Богдан, — молитва і діла милосердя — два крила, які підносять нас до неба. Через них ми не лише самі прямуватимемо до Бога, але й приноситимемо присмак неба іншим».
Завершуючи, архиєрей нагадав слова апостола Павла: «Наше громадянство — в небі», і побажав усім вірним, щоби Господь супроводжував кожного на дорозі до небесної Батьківщини і колись прийняв у свою славу.
