Коментар Євангеліє на Преображення Господнє

Другого соборного послання Петрового 1,10–19:

10. Браття, старайтеся утвердити ваше покликання й вибрання; бо чинячи це, ніколи не спотикнетеся. 11. Таким бо чином широко буде вам відкритий вхід у вічне царство Господа нашого й Спаса Ісуса Христа. 12. Ось чому я повсякчас дбатиму, щоб пригадувати вам ці речі, хоч ви їх знаєте й утверджені в теперішній правді. 13. Вважаю за справедливе, доки я в цім наметі, розбуджувати вас цим напімненням, 14. знаючи, що незабаром мені треба буде покинути цей намет, як Господь наш Ісус Христос мені об’явив. 15. Буду, однак, старатися, щоб ви завжди, навіть по моїм відході, тримали в пам’яті ці речі.16. Бо не йдучи за хитро вигаданими байками, ми об’явили вам потугу й прихід Господа нашого Ісуса Христа, але бувши наочними свідками його величчя. 17. Бо він прийняв від Бога Отця честь і славу, коли до нього прийшов такий голос від Величної слави: «Це мій син возлюблений, якого я вподобав». 18. Цей голос ми чули, як сходив з неба, коли ми були з ним на святій горі. 19. Маємо і потвердження пророчого слова. Ви добре робите, вважаючи на нього як на світильник, що світить у темнім місці, поки не почне розвиднятись і рання зоря не зійде в серцях ваших.

Євангеліє від Матея 17,1–19:

1. В той час узяв Ісус Петра, Якова та Івана, його брата, повів їх окремо на високу гору 2. і преобразився перед ними: обличчя його сяяло, наче сонце, а одежа стала білою, наче світло. 3. І ось з’явилися їм Мойсей та Ілля і з ним розмовляли. 4. Озвавсь Петро й каже до Ісуса: — Господи, добре нам тут бути! Як хочеш, зроблю тут три намети: один для тебе, один для Мойсея і один для Іллі. 5. Він говорив іще, аж ось ясна хмара повила їх і з хмари було чути голос: — Це — мій улюблений Син, якого я вподобав: його слухайте. 6. Почувши це, учні впали лицем до землі і злякались вельми. 7. Ісус же підійшов, доторкнувся до них і каже: — Устаньте, не бійтеся! 8. Підвівши очі, вони не бачили нікого крім самого Ісуса. 9. Коли ж сходили з гори, Ісус наказав їм: — Нікому не розповідайте про це видіння, аж поки Син чоловічий не воскресне з мертвих.

Сьогоднішній уривок завершує послідовність знаків і чуд, починаючи від весілля у Кані Галилейській (Ів 2,1–12), зцілення сина царедворця (Ів 4,46–54), зцілення розслабленого після 38-літньої хвороби (5,1–18), помноження хлібів і риби (Ів 6,1–13), у рамках котрих Господь Ісус готував Своїх тогочасних слухачів, як нас із Вами, до таїнства відкуплення і спасіння. Властиво, три завершаючих чуда-знаки у Євангелії будуть вже безпосередньо стосуватися воскресіння — спершу Лазаря, відтак розп’яття та Воскресіння самого Ісуса.

Які ж слова кладе нам Господь на серце у сьогоднішню знаменну неділю?

Насамперед бачимо в уривку довгі діалоги у формі полеміки між Христом та тогочасними релігійними провідниками, між повнотою духовної істини, та обмеженими судженнями і уявленнями про життя та людину. Так, страждання незрячого від народження, розглядаються людськими авторитетами автоматично як ознака особистої гріховності. Про ще більш невластиву духовну логіку говорить і уривок із книги Діянь Апостолів. Відвіку людство прагнуло зазирнути у духовну позаземну дійсність за допомогою не духовної досконалості, а з допомогою практики відверто ворожої щодо Творця. Так, текст Діянь Апостолів хоч і говорить про звернення до духовної сфери, однак не через Духа Божого, а духа зла. При тому ціллю є власна матеріальна вигода, тоді як втрата цих прибутків штовхає на ворожнечу і насилля супроти проповідників Євангелія.

Подібно і Христос свідчить про загальний негативний стан і темряву цього світу. Незчисленними ініціативами за допомогою покликаних пророків Старого Завіту, Творець спонукував відвернутися і зупинити спіраль зла, котра все більше поглинала людство. Адже попри очевидні успіхи і досягнення у пізнанні феноменів цього світу, розвитку ряду цивілізацій, рушійною силою прогресу у світі були і є війни, ворожнечість, бажання матеріального зиску на особистому та суспільному рівнях. Через крах попередніх ініціатив, остаточним і вершинним спасенним кроком Творця стало Воплочення самого Сина Божого, котрого присутність у світі і стала запорукою перемоги над злом. «Поки я у світі, я — світло світу» — цими словами Господь Ісус вказує на віднову засліплених духовних очей людства, закликаючи одночасно до наслідування і витривалості в істині Свого Слова.

Особливо наші дні свідчать про те, як духовне засліплення, обмежені судження про віру та Творця вже у християнстві, можуть стати інструментами братовбивства незчисленного числа людей. Просимо Господа про утвердження всіх народів у Його світлі та перемоги над темрявою наших сердець, кожного зокрема та всіх загалом!

о. д-р. Петро Терлецький, адміністратор душпастирств м. Ґьотінґен та Брауншвайґ

Дивіться також

18 травня Коментар на неділю П’ятидесятниці 4 травня Коментар на VI неділю після Пасхи (сліпородженого) 29 квітня Коментар на Євангеліє неділі Самарянки