Коментар на Євангеліє 18-ої неділі після Зіслання Святого Духа і свята Покрову Пресвятої Богородиці

ІІ лист ап. Павла до Коринтян 9,6–11:

6. Браття, хто скупо сiє, скупо буде жати; хто ж щедро сіє, той щедро буде жати. 7. Нехай дає кожний, як дозволяє серце, не з жалю чи примусу: Бог любить того, хто дає радо. 8. Бог може вщерть збагатити вас усякою благодаттю, щоб ви всього мали завжди подастатку та щоб вам ще зосталось на всяке добре діло, 9. як написано: Розсипав, дав убогим; щедрість його триває вічно. 10. Той, що дає насіння сіячеві і хліб на поживу, помножить і ваше насіння та зростить плоди вашої щедрости, 11. щоб ви у всьому збагатилися всякою щедротою, яка через нас складає Богові дяку.

Євангеліє від Луки 5,1–11:

1. Одного разу, коли стояв Ісус біля Генезаретського озера, 2. побачив два човни, що стояли край озера; рибалки вийшли з них і полоскали сіті. 3. Він увійшов в один з човнів, що належав Симонові, і попросив його відплисти трохи від землі, а сам, сівши, з човна почав народ навчати. 4. Коли він перестав говорити, сказав до Симона: Відчали на глибінь і закиньте ваші сіті на ловитву. 5. Озвався Симон і каже: Наставнику, всю ніч ми трудились і нічого не піймали, але на твоє слово закину сіті. 6. Так вони й зробили, і піймали велику силу риби, і їхні сіті почали рватися. 7. Тоді вони кивнули до своїх товаришів, що були в другім човні, щоб ті прийшли й помогли їм. Прийшли вони й наповнили обидва човни, аж почали потопати. 8. Побачивши це Симон Петро, припав до стіп Ісуса й каже: Іди від мене, Господи, бо я грішний чоловік. 9. Жах бо великий огорнув його й усіх, що були з ним, від ловитви риб, що їх піймали, 10. як також і Якова та Івана, синів Заведея, які були спільниками Симона. Ісус промовив до Симона: Не бійся! Віднині будеш ловити людей. 11. І витягши човна на берег, кинули все й пішли слідом за ним.

Цьогоріч 18-та неділя особлива, оскільки разом із святкуванням дня воскресіння Господнього ми також святкуємо празник Покрову Пресвятої Богородиці. Здавалося б, два цілком різних, не пов’язаних між собою свята — саме воскресіння та подія з історії Візантії, котра відбулася майже дев’ятьма століттями пізніше. До того ж, уривок із Лк 5,1–11 рядового недільного Євангелія розповідає нам сцену покликання перших апостолів. Події і теми, які здавалося б, важко узгодити разом між собою.

Оскільки у святі Покрову йдеться про події Візантійського християнства, хотів би на початку біблійних роздумів звернутися насамперед до знакового візантійського богослов’я, котре у Х-му столітті було офіційно прийнято на землях Київської Русі. Всім нам відома матір Київського християнства — собор св. Софії у Києві або Софія Київська. Побудована у 1011–1018 рр. князем Ярославом Мудрим за канонами візантійського архітектурного і зображального мистецтв. На стовпах собору перед головним вівтарем є мозаїчне зображення Благовіщення Пресвятої Богородиці архистратигом Гавриїлом. Ця подія стала переломним моментом у житті Діви Марії, як, рівно ж, і в житті величезної частини людства. Діва Марія приймає Господню волю і стає матір’ю Богочоловіка. Хоч вона й жила у посвяті Господу, однак її життя від цього моменту приймає радикальні зміни. Євангеліє від Матея 1,19–25 виразно описує першу дилему побутового життя Діви Марії — вияснення вагітності перед обручником Йосифом та тогочасним суспільством, для чого було необхідно втручання Божого провидіння у сні. При тому треба наголосити, що від першого моменту до останньої згадки при хресті, Марія слідувала цілісній вірі Свого серця, у котрій відчувалась присутність Бога повсякчасно, у всіх обставинах життя. Наголошуючи на радикальності змін у житті Богородиці, візантійський автор мозаїки зображає її із елементами повсякденного заняття — у часі благовіствування архистратигом Гавриїлом, Діва Марія тримає у руках веретено та моток випрядених ниток. Повсякденне тогочасне зайняття, основа домогосподарства та господарчої діяльності з метою прожиття. Момент неймовірної зустрічі із Богом та Його Провидінням приходить у найзвичнішому побуті, у котрому Діва Марія проявляє цілісну віру та віддданість Божій волі.

Сцена Генезаретського озера у Лк 5,1–11 змальовує спершу Христа, котрий проголошує слово Свого Євангелія серед присутніх людей. Наразі Він ще залишався невідомим для всіх галилеян, при тому вперше звертається до рибалки Симона та входить у його човен, щоб проповідувати Євангеліє з озера. Як Симон, так і інші рибалки, знаходилися у той час у майже непідходячому та непривабливому становищі для величної зустрічі чи уважного слухання Ісуса. Розплутували, чинили та сушили сіті — знаряддя повсякденного заробітку та прогодування своїх сімей. Більше того, позаду них безрезультатна праця цілої ночі, котра не принесла жодного улову! Що це значило для рибалок? Розчарування, нарікання на все, негативні емоції, боязнь за завтрашній день і майбутнє. Тим не менше, і у цій ситуації Симон віддає свій човен Христові, після закінчення Його проповіді, виявляє пошану слову Христа та відпливає знову рибалити. Як видиме благословення за прийняття Христа, рибалки переживають несподівано щедрий улов. Як Симон, так і Яків та Іван правильно тлумачать цю несподівану зустріч у своїх рибальських буднях, як божественне провидіння і радикально міняють свій побут. Їх човни і сіті надовго залишаються на березі, принаймні, будуть використовуватися вже переважно не ними. Їх завданням стане вчитися та самим поширювати Добру Новину і стати працівниками Царства Божого.

У сьогоднішньому воскресному дні та Богородичному святі Христос закликає нас до прагнення і збереження цілісної віри, чеснот, духовності серед всіх наших викликів життя, хрестів. При тому маємо свідчення Богородиці, що у воскреслому Христі нема смерті для Його святих та перешкод у перемозі всіх бід цього світу.

о. д-р Петро Терлецький,
адміністратор душпастирств м. Ґьотінґен та Брауншвайґ

Дивіться також

18 травня Коментар на неділю П’ятидесятниці 4 травня Коментар на VI неділю після Пасхи (сліпородженого) 29 квітня Коментар на Євангеліє неділі Самарянки