Апостольський екзархат для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії
Коментар на Євангеліє 3-тьої неділі після П’ятидесятниці
19 червня 2023
Перед читанням цього коментаря, рекомендується ще раз почути недільне Євангеліє й Апостола та помолитися, щоб Святий Дух допоміг втілитися Божому Слову у нас, подібно як колись у лоні Пречистої Діви Марії, якій у Назареті благовістив архангел Гавриїл.
Недільний Апостол і євангельський уривок:
Рим. 5,1–10
1 Оправдані ж вірою, ми маємо мир з Богом через Господа нашого Ісуса Христа, 2 через якого ми вірою одержали доступ до тієї ласки, що в ній стоїмо і хвалимося надією на славу Божу. 3 Та й не тільки це, але ми хвалимось і в утисках, знаючи, що утиск виробляє терпеливість, 4 терпеливість — досвід, а досвід — надію. 5 Надія ж не засоромить, бо любов Бога влита в серця наші Святим Духом, що нам даний. 6 Христос бо, тоді як ми були ще безсилі, у свою пору, помер за безбожних. 7 Воно навряд чи хто за праведника вмирає; бо за доброго, може, хтось і відважився б умерти. 8 Бог же показує свою до нас любов тим, що Христос умер за нас, коли ми ще були грішниками. 9 Отож, тим більш тепер, оправдані його кров’ю, ми спасемося ним від гніву. 10 Бо коли, бувши ворогами, ми примирилися з Богом смертю його Сина, то тим більше тепер, примирившися, спасемося його життям.
Мт. 6,22–33
22 Світло тіла — око. Як, отже, твоє око здорове, все тіло твоє буде світле. 23 А коли твоє око лихе, все тіло твоє буде в темряві. Коли ж те світло, що в тобі, темрява, то темрява — якою ж великою буде! 24 Ніхто не може двом панам служити: бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або триматиметься одного, а того знехтує. Не можете Богові служити — і мамоні. 25 Ось чому кажу вам: Не турбуйтеся вашим життям, що вам їсти та що пити; ні тілом вашим, у що одягнутись. Хіба життя не більш — їжі, тіло — не більш одежі? 26 Гляньте на птиць небесних: не сіють і не жнуть, ані не збирають у засіки, а Отець ваш небесний їх годує! Хіба ви від них не вартісніші? 27 Хто з вас, журячись, спроможен добавити до свого віку хоч один лікоть? 28 І про одежу чого ж вам клопотатись? Гляньте на польові лілеї, як ростуть вони: не працюють і не прядуть. 29 Та я кажу вам, що й Соломон у всій своїй славі не вдягався так, як одна з них. 30 І коли зілля польове, яке сьогодні є, а завтра вкидають його до печі, Бог так одягає, то чи не багато більше вас, маловірні? 31 Отож не турбуйтеся, промовлявши: Що будемо їсти, що пити й у що зодягнемося? 32 Про все те побиваються погани. Отець же ваш небесний знає, що вам усе це потрібне. 33 Шукайте перше Царство Боже та його справедливість, а все те вам докладеться.
Мікроконтекст: В Євангелії Ісус навчає своїх учнів про правильний підхід до матеріальних справ, які треба підкорити Божим справам. Не можна бо одночасно служити й Богові й мамоні-грошам (див. Мт. 6,24). З одного боку Господь перестерігає перед «лихим оком» (див. Мт. 6,23), що в єврейській і арамійській мовах означає захланність та заздрість іншим (див. Сир. 14,10). З другого боку Він заохочує, щоб покласти цілу надію на Бога, навіть у таких основних речах, як їжа чи одяг (див. Мт. 6,25.31), бо замучування себе журбою й так нічого не дає (див. Мт. 6,27). Прикладом служать птиці та лілеї, які повністю здані на Боже провидіння та отримують від Нього абсолютно все, що їм потрібне до життя (див. Мт. 6,26–30). В остаточному розрахунку йдеться отже про віру в Бога, який є всемогучий і знає про всі наші потреби (див. Мт. 6,30.32). Тому Ісус завершує обітницею, що Бог подбає за все, якщо поставити Його на першому місці (див. Мт. 6,33).
Про чесноту віри говорить також апостол Павло (див. Рим. 5,1). Він має на увазі віру в Ісуса Христа, який своєю Божественною кров’ю (див. Рим. 5,9) вислужив нам грішним спасіння (див. Рим. 5,6.8). Така жива віра настільки радикально міняє підхід людини до життя, що навіть утиски стають для неї чимось корисним (див. Рим. 5,3). Ба більше, пережитий досвід укріплює надію, що Бог подасть свою допомогу-благодать (див. Рим. 5,4–5).
Макроконтекст: Це уповання на Божу допомогу випливає теж з попередньої науки Ісуса Христа про молитву «Отче наш». У ній просимо про хліб насущний тільки на «сьогодні» (див. Мт. 6,11), віруючи, що й завтра можемо попросити й отримати його, як «манну», що сходила з неба щодня (див. Вих. 16,13–31). Такий самий взаємозв’язок бачимо в Євангелії від Луки. Також тут після «Отче нашу» (див. Лк. 11,1–4) заохоти до уповання в молитві (див. Лк. 11,9–13) та метафори з «оком» (див. Лк. 11,33–36) Ісус перестерігає перед жадібністю, «бо не від надміру того, що хто має, залежить його життя» (Лк. 12,15), після чого йде ще порівняння з птахами та лілеями (див. Лк. 12,22–32).
Керигма: Коли уважно поглянемо на наше життя, то побичимо, що й нас Бог обдаровує Своїми благами кожного дня. Навіть кожної миті нас підтримує Його Вітцівська любов. Пам’ять про це мала би спонукати нас до ще більшого уповання на Нього. Однак ми часом забуваємо про це й поводимося як «маловіри» (див. Мт. 6,30), побиваючися про багато, а забуваючи про одне, чого потрібно — «Царство Боже та його справедливість» (Мт. 6,33). У такий спосіб, не відповідаючи належною любов’ю на Його любов, ми немовби позбавляємо Господа Ісуса цієї радости, яку Він мав би з нас. Перепросім Його за це й благаймо про віру й надію, щоб проживши це земне життя в освячуючій благодаті, ми назавжди вже були з Ним у небі. Амінь.
о. д-р. Мирослав Йосиф Лопух
