Коментар на Євангеліє 8-ї неділі по Зісланні Святого Духа

І лист ап. Павла до Коринтян 1,10–18:

10. Браття, благаю вас ім’ям Господа нашого Ісуса Христа, щоб ви всі те саме говорили; щоб не було розколів між вами, але щоб ви були з’єднані в однім дусі і в одній думці. 11. Я бо довідався про вас, мої брати, від Хлоїних, що між вами є суперечки. 12. Кажу ж про те, що кожен з вас говорить: я Павлів, а я Аполлосів, а я Кифин, а я Христів. 13. Хіба Христос розділився? Хіба Павло був розп’ятий за вас? Або хіба в Павлове ім’я ви христилися? 14. Дякую Богові, що я нікого з вас не христив, крім Крисла та Ґая, 15. щоб не сказав хто, що ви були хрищені в моє ім’я. 16. Христив я теж дім Стефани; і більш не знаю, чи христив я кого іншого. 17. Христос бо послав мене не христити, а благовістити, і то не мудрістю слова, щоб хрест Христа не став безуспішним. 18. Бо слово про хрест — глупота тим, що погибають, а для нас, що спасаємося, сила Божа.

Євангеліє від Матея 14,14–22:

14. Того часу, побачив Ісус силу народу і змилосердився над ними та вигоїв їхніх недужих. 15. Як же настав вечір, підійшли до нього його учні й кажуть: «Пустинне це місце та й час минув уже. Відпусти людей, нехай ідуть по селах та куплять собі поживи». 16. Ісус сказав їм: «Не треба їм відходити: дайте ви їм їсти». 17. Вони ж мовлять до нього: «Ми маємо тут тільки п’ять хлібів і дві риби». 18. Тоді він каже: «Принесіть мені їх сюди». 19. І велівши народові сісти на траві, взяв п’ять хлібів і дві риби, підвів очі до неба, поблагословив і розламав хліби і дав учням, а учні — людям. 20. Всі їли до наситу й назбирали куснів, що зосталися, дванадцять кошів повних. 21. Тих же, що їли, було яких п’ять тисяч чоловік, окрім жінок та дітей. 22. І зараз же заставив учнів увійти до човна й переплисти на той бік раніше від нього, тим часом як відпускав народ.

Чи потрібна Церква для того, щоб вірити у Бога? У ряді конфесій християнства наголос ставиться саме на особистому зв’язку чи контакті із Богом і трактується, як вирішальна ознака свого спасіння. Особливо на фоні моральних проступків священнослужителів, неодноразової приналежності до політичної верхівки, чи, просто, відсутність достатніх позитивних прикладів, лише підсилюють тенденції персоніфікованого сприйняття віри та Бога.

Сьогоднішнє слово Воскреслого Христа — саме на цю тему. При тому ж тема висвітлюється у рамках розповіді про помноження хлібів і нагодування величезного натовпу — направду непересічної розповіді. Адже вона говорить про мінімум десяток тисяч свідків з-посеред тогочасних юдеїв надзвичайного вчинку Христа. Фальсифікація подібного свідчення у середовищі палестинського християнства, де, писався та зберігався текст самого Євангелія від Матея, означала б фактичне самогубство для християн апостольської доби. Однак так не сталося, бо спільнота тих, хто визнавав божественну силу та Особу Христа, поширилася як по цілій Батьківщині юдаїзму, так і у прилеглих територіях. Попри полеміку з боку юдаїзму із тезами віри християн, ми не маємо обвинувачень у поширенні подібних псевдосвідчень щодо особи і дій Христа.

Подивімося на головну обставину описаного надприроднього вчинку Христа. Попереднім фоном чуда з помноженням хлібів є третя промова Христа до своїх апостолів (Мт 13,11–53), по закінченні котрої Він вкотре зустрічається із невірством у cвоїй Батьківщині у Галилеї. Дане невірство настільки вражає, що веде до неможливості робити чуда Христові — самому всемогутньому Сину Божому (пор. Мт 13,54–58). Натомість на пустельному узбережжі Генезаретського озера ситуація змінюється — добрий десяток тисяч осіб шукають Ісуса, відтак слухають і зачаровуються Його Словом. Настільки, що аж вечірні сутінки повертають їх до реальності, матеріальної реальності — потреби їжі. І саме тут настає особливий момент — присутні слухачі отримують неймовірний дар помноження хлібів. Пустельний західний берег озера стає місцем, де вперше формується спільнота віри саме послідовників Христа. Христос діє серед них і для них своїм Словом, за допомогою своїх апостолів. Зберегти цю єдність у вірі із Господом та між собою є наміром Христа, ця теза ляже в основу апостольської науки. Саме тому у посланні апостола Павла читаємо шестикратний заклик зберігати єдність у Церкві та у Христі в одному лише стихові — 1 Коринтян 1,10. І не в останню чергу з огляду на значимість сьогднішньої події в Мт 14,14–22 всі чотири євангелисти зберегли і вмістили цю розповідь у свої Євангелія — подібно до архи-важливих описів смерті і Воскресіння Христа.

Подібно, як ми отримали дари віри через спільноту апостольської Церкви, так і наша віра має рости та проявлятися у Ній. Саме у спільноті Церкви Христос діє божественні речі, непідвладні ані нашим силам, ані розуму. Бережімо тому святість і єдність Церкви своєю дієвою вірою!

о. д-р/ Петро Терлецький, адміністратор душпастирств м. Ґьотінґен та м. Брауншвайґ

Дивіться також

18 травня Коментар на неділю П’ятидесятниці 4 травня Коментар на VI неділю після Пасхи (сліпородженого) 29 квітня Коментар на Євангеліє неділі Самарянки