Апостольський екзархат для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії
Коментпр на Євангеліє у неділю Всіх святих українського народу
25 червня 2023
Перед читанням цього коментаря, рекомендується ще раз почути недільне Євангеліє та помолитися, щоб Святий Дух допоміг втілитися Божому Слову у нас, подібно як колись у лоні Пречистої Діви Марії, якій у Назареті благовістив архангел Гавриїл.
Євангеліє від Матея 8,5–13:
5 Коли Ісус увійшов у Капернаум, приступив до нього сотник, благаючи його словами: 6 «Господи, слуга мій лежить дома розслаблений і мучиться тяжко». 7 Ісус каже до нього: «Я прийду й оздоровлю його». 8 Тоді сотник у відповідь мовив: «Господи, я недостойний, щоб ти ввійшов під мою покрівлю, але скажи лише слово і слуга мій видужає. 9 Бо і я теж підвладний чоловік, маю вояків під собою, і кажу цьому: Іди, — і йде, а тому: Ходи, — і приходить; і слузі моєму: Зроби це, — і він робить». 10 Почувши це Ісус, здивувався і сказав тим, що за ним ішли: «Істинно кажу вам: Ні в кого в Ізраїлі я не знайшов такої віри. 11 Кажу вам, що багато прийде зо сходу й заходу, і засядуть з Авраамом, Ісааком та Яковом у Царстві Небеснім, 12 а сини царства будуть викинуті геть у темряву кромішню, де буде плач і скрегіт зубів». 13 І сказав Ісус сотникові: «Йди, хай тобі станеться за твоєю вірою!» І видужав слуга тієї ж години.
Невеличкий уривок із Євангелія від Матея 8,5–13, котрий описує чудо зцілення слуги римського сотника Господом Ісусом є направду дивовижним. Адже стільки особливого і промовистого вміщено у цьому тексті і події.
Місцем сьогоднішньої розповіді є околиця біля підніжжя гори Блаженств. Христос спускається вниз після Свого першого великого повчання — Нагірної промови (Мт 5,1–7,27), спричинивши велике здивування і спантеличення народу: «І сталося, як Ісус закінчив ці слова, то народ не міг надивуватися Його навчанню. (Мт 7,28). Не інакшу реакцію викликає Ісус зціленням прокаженого, котрий досі не смів долучитися до загального натовпу через проказу (Мт 8,1–4). Спонукаючи зціленого не розказувати нікому про зцілення (Мт 8,4), Ісус, очевидно, має на меті не викликати нове спантеличення народу, обмежившись лише візитом до священника (пор. Лев 13,13) та здивуванням його одного. Одразу, як тільки Ісус входить у своє друге рідне містечко Капернаум, назустріч Йому вперше з початку проповіді Євангелія, приступає не-юдей — римський офіцер. Щоб зрозуміти особливості цієї зустрічі, необхідно пам’ятати суперечність обидвох постатей — духовний юдейський провідник-Месія, на котрого люди одразу покладали надії на визволення Ізраїля, та офіцер римської армії — окупаційної імперії, котра від 6 р. по Хр. остаточно ліквідувала автономію Юдеї та зробила з неї одну із своїх численних провінцій. Ранг сотника у римській армії до того ж мав свою промовисту особливість — саме на цій групі із 59-ти офіцерів трималася дисципліна і військові вміння цілого легіону. Адже це найвищий чин, котрий міг досягнути простий легіонер, забезпечуючи собі кар’єрний ріст виключно вмінням і успіхами у виконанні наказів на користь Римської імперії та імператора. Одна із характерних ознак сотника був ціпок із виноградної лози (vitis), як символ плідного служіння, так і знараддя виховання невиконавчих підлеглих. Тогочасні спогади сповнені описами про брутальність сотників та їх необмежену владу у процесі дисциплінування легіонерів. І саме ці історичні аспекти озвучує сотник у своїй розмові з Христом — коли він говорить про підлеглих, він тричі згадує про віддання різних наказів воїнам та рабам і їх виконання (Мт 8,9). Однак особливістю у цій зустрічі з Ісусом є те, що власть імущий офіцер визнає духовну владу Ісуса. Маючи сам високий офіцерський чин, який сьогодні дорівнював би званням від капітана до полковника, сотник іменує Ісуса „Господом“, визнає повновладність кожного Його слова.
Парадоксально — у Євангеліях завжди люди дивуються із вчинків чи слів Ісуса, пор.: Мт 8,27 — подив від влади на стихіями; 9,33 — подив після зцілення німого; 15,31 — здивування чудами; 21,20 — подив від всохлого дерева; 22,22 — подив відповіддю Ісуса щодо податків). Єдиний випадок, котрий вводить самого Ісус у здивування була негативна риса людей — їх маловірство (див. Мк 6,6). Натомість у Мт 8,10 міститься унікальний вислів Христа: він дивується від величини віри сотника. При тому наголошує на її неперевершеності навіть серед Ізраїля. Деякі українські переклади неточно передають цю особливість, наприклад у митрополита Огієнка: «навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри!». Автентичний вислів Ісуса, натомість, наголошує: «У жодного в Ізраїлі я не бачив такої віри» (Мт 8,10 — у перекладі о. І. Хоменка). Зауважмо, що цей уривок ми читаємо в сьогоднішню неділю Всіх святих українського народу, котра наголошує на прийнятті Євангельського вчення Христа нашими предками та сучасниками. Хай кожен із нас стремить до неподільності і величі нашої віри у Христі серед агресії новітньої імперії!
о. д-р Петро Терлецький,
адміністратор душпастирств м. Ґьотінґен та Брауншвайґ
