Апостольський екзархат для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії
«Ми не маємо права забути їхньої любові»: у Мюнхені вшанували пам’ять Захисників України
31 серпня 2026
29 серпня 2026 року, у День пам’яті Захисників України, Преосвященний владика Богданочолив Божественну Літургію та панахиду в катедральному храмі Покрову Пресвятої Богородиці в Мюнхені. У спільній молитві вірні вшанували українських воїнів, які віддали своє життя за свободу і майбутнє України, а також молилися за поранених, полонених та тих захисників, які вважаються зниклими безвісти.
У своїй проповіді єпископ провів глибоку паралель між подвигом святого Івана Хрестителя, пам’ять якого Церква цього дня також звершує, та жертовністю українських захисників.
Святий Іван Хреститель, за словами владики Богдана, був людиною, яка не побоялася залишитися голосом правди навіть перед обличчям смерті. Він став Предтечею Христа, вказуючи людям на Спасителя: «Ось, Агнець Божий, який бере на себе гріхи світу».
Говорячи про мученицьку смерть Івана Хрестителя, архиєрей наголосив на нездатності насильства знищити правду: «Можна вбити Предтечу, але правду Божу неможливо ув’язнити чи навіть вбити».
Ця думка, за словами єпископа, особливо промовиста для українського народу, який переживає війну та щодня платить високу ціну за свободу.
Звертаючись до пам’яті полеглих захисників, єпископ підкреслив, що християнська пам’ять — це не лише згадування минулого. Це молитва, відповідальність і конкретна переміна життя.
«Пам’ять праведним належить і нашим захисникам. Ніхто не є безгрішним, тільки Бог. Ми сьогодні згадуємо їх і молимося, щоб Господь простив їм їхні прогрішення».
Водночас проповідник наголосив, що жертовність українських воїнів є виявом найвищої любові — тієї, про яку говорить Сам Христос: «Ніхто не має більшої любові над ту, як хто свою душу віддає за друзів своїх».
«Наші Захисники спромоглися саме на таку любов, яка виявилася у самопожертві за нас. Ми не маємо права забути їхньої любові», — наголосив апостольський екзарх.
Особливу увагу владика Богдан звернув на те, якою має бути жива пам’ять про полеглих. Вона не може обмежуватися лише меморіальними заходами чи словами вдячності. Її справжнім продовженням повинна стати щоденна праця над собою та над майбутнім України.
«Треба дбати про те, щоб пам’ять про захисників була живою, а це можливо у молитві та переміні, бо вони померли за кращу Україну, яка відродиться у світлі Божого закону, праведності, справедливості, свободи і добра», — сказав архиєрей.
Саме тому єпископ поставив перед присутніми запитання, яке стосується кожного українця: «Що ми сьогодні готові зробити для побудови такої України? Питаймо себе сьогодні».
Владика Богдан також закликав молитися за тих військовослужбовців, які зникли безвісти, адже їхня невідомість залишається глибокою раною для їхніх родин.
«Ми молимося і за тих, хто пропав безвісти, бо вони є раною для своєї родини, щоб Господь оберігав їх», — промовив єпископ.
Завершуючи проповідь, архиєрей наголосив, що християнська пам’ять про захисників нерозривно пов’язана з вірою у воскресіння.
«Наша пам’ять буде живою, коли ми будемо молитися, жити і утверджувати Божі закони у нашому житті. Тоді гасло „Герої не вмирають“ буде виявом нашої віри у воскресіння», — сказав проповідник.
Після Божественної Літургії було звершено панахиду за всіх полеглих захисників України. У молитві громада просила Господа прийняти їхні душі, простити їм провини, дарувати вічний спокій, а живим — сили залишатися вірними правді, свободі та відповідальності за майбутнє України.
