Апостольський екзархат для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії
«Ми зустрічаємо людей, які беруть наші тягарі та наші хрести на власні рамена», — владика Богдан у Мюнхені
7 квітня 2023
7 квітня 2023 року у Мюнхені пройшла «Хресна дорога народів», яку очолив Архиєпископ Мюнхена і Фрайзінга кардинал Рейнхард Маркс. Хресний хід розпочався з собору Святого архистратига Михаїла, де до чисельно зібраних на молитовний страсний захід вірян зі своїм словом звернувся Апостольський екзарх для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії владика Богдан.
Єпископ, говорячи про страждання Спасителя, як про джерело сили для кожної людини у її щоденних терпіннях, заторкнув тему страждань українського народу, що їх досвідчують українці з боку російських окупантів. Також владика Богдан не оминув словами вдячності народ Німеччини, який виявив свою солідарність і підтримку українцям, котрі залишили свої домівки, втікаючи від війни.
В свою чергу кардинал Маркс після завершення Хресного ходу на Марійській площі звернувся до усіх присутніх із закликом, щоб бути чутливими до страждань українського народу, єднаючись у молитві та ділах християнської любові. Водночас Архиєпископ Рейнхард запевнив Апостольського екзарха владику Богдана у своїй братерській підтримці.
До слова, на чолі Хресної ходи були діти з України, які несли хрест з розп’яттям, а всі учасники дійства на його початку отримали освячені нагрудні хрестики, що традиційно кожного року отримують ті, хто єднаються в цій молитві Страсної п’ятниці. Сьому стацію цієї ходи провадили українці, співаючи також тропар Хрестопоклінної неділі. А духовними розважаннями кожної стації були тексти роздумів о. Романо Ґуардіні.
Преосвященного владики Богдана
під час «Хресної дороги народів»
Дорогі сестри і брати!
Хресна дорога, якою 2000 років тому пройшов наш Спаситель та Господь Ісус Христос і якою ми разом з Ним йдемо сьогодні, містить у собі Хресні дороги народів і людей усіх часів. Зі страждань Христових усі народи і нації, а також кожна віруюча людина черпають силу нести свій хрест і не втрачати надію.
Наш український народ впродовж років несе хрест несправедливої війни, спричиненої незаконним вторгненням росії, яку вона веде аж по сьогодні. Ми не знаємо, на якій стації цієї Хресної дороги ми зараз знаходимося. Іноді мені здається, що ми одночасно перебуваємо і переживаємо усі стації водночас: сатанинська пропаганда продовжує поширювати несправедливі й агресивні звинувачення; мільйони українців несуть на своїх плечах тягар війни, і багато з них падають під цим тягарем на землю; тисячі українців утримуються в тюрмах окупантів, де їх зневажають, принижують, катують і вбивають; щодня ми несемо до гробу наших синів і дочок по всій Україні — за останніми даними, понад 38 % українських сімей мають когось, хто серед їх найближчих або загинув, або отримав поранення.
Водночас, на цій хресній дорозі, як і Ісус, ми також відчуваємо співчуття та близькість багатьох людей. Стільки людей разом з нами плаче, як тоді єрусалимські жінки плакали над Ісусом; ми зустрічаємо стільки людей, як Симон Киринейський, які беруть наші тягарі та наші хрести на власні рамена, щоб подати нам руку допомоги та підтримати нас; стільки братів і сестер тут, у Німеччині, та в інших країнах Європи відкрили нам свої серця, прийняли нас як друзів, навіть як членів родини, і стоять поруч з нами віддано і витривало, так само як Марія стояла з жінками та зі святим Іваном під хрестом Ісуса. За вашу вірність, милосердя та любов я хочу Вам сьогодні від щирого серця сказати: «Щире спасибі!» Нехай Ісус з неба спогляне на всіх вас і щедро благословить і винагородить вас і ваших близьких!
Ми продовжуємо наш шлях. У світлі Воскресіння хресна дорога стає паломництвом — шляхом від рабства до свободи дітей Божих, від смерті до життя. Бо Хресна дорога не закінчується в гробі, вона знаходить своє довершення у Воскресінні. Тому, як віруючі, ми не втрачаємо надії. Ми знаємо, що Воскреслий Господь супроводжує і підтримує нас на нашій дорозі, тому ми з упевненістю молимося словами багатостраждального і довготерпеливого Йова: «Я знаю — Захисник мій живе, і останнім він устане над порохом. Позбавлений навіть шкіри, я встану і в моїм тілі побачу Бога. Я сам його узрю, очі мої побачать, а не хтось інший. Це те, чого прагне моє серце в моїх грудях» (Йов 19, 25–27).
Нехай Воскреслий Ісус дарує нам і всім страждаючим людям цю життєдайну зустріч із живим Богом через заступництво Пресвятої Богородиці і всіх святих! Амінь!
