Апостольський екзархат для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії
#НазустрічВоскресінню 19. Радість спасіння і навернення
17 лютого 2023
#НазустрічВоскресінню — це медійний духовно-пізнавальний проєкт апостольського екзарха для українців візантійського обряду у Німеччині та країнах Скандинавії владики Богдана Дзюраха. У ньому єпископ ділиться своїми духовними роздумами над словами Євангелія задля ефективного духовного приготування до світлого празника Воскресіння Христового. Роздуми розпочалися із Неділі про Закхея та триватимуть до самої Пасхи. Тож дозвольмо Божому Слову доторкнутися нашого серця та наповнити його Божою силою і благодаттю для переміни власного життя у цей період Великого посту!
«А батько кликнув до слуг своїх: Притьмом принесіть найкращу одіж, одягніть його, дайте йому на руку перстень і сандалі на ноги. Та приведіть годоване теля і заріжте, і їжмо, веселімся, бо цей мій син був мертвий, і ожив, пропав був, і знайшовся. І вони заходились веселитися» (Лк. 15, 22–24).
Мабуть, для мало кого з людей Таїнство Сповіді асоціюється з радістю. Натомість Боже Слово саме з радістю поєднує процес навернення і покаяння. Звернімо увагу, як часто хоча б у Псальмі 50, покаянному, йде мова про радість: «Дай мені відчути радість і веселість, зрадіють кості скрушені. Поверни мені радість спасіння твого і духом владичнім утверди мене» (Пс. 50, 10.14).
Радість пронизує увесь 15-й розділ Євангелія від Луки, в якому описується процес навернення і покаяння. Ось пастир, віднайшовши загублену овечку, «кладе її собі, радіючи, на плечі й, повернувшися додому, скликає друзів та сусідів і до них каже: Радійте зо мною, бо я знайшов овечку, що була загубилась» (Лк. 15, 5–6). Відтак жінка, знайшовши загублену драхму, «кличе подруг і сусідок і їм каже: Радійте зо мною, бо я знайшла ту драхму, що була загубила» (Лк. 15, 9). Ісус підсумовує ці притчі, кажучи: «Отак, кажу вам, що на небі буде більша радість над одним грішником, що кається, ніж над дев’ятдесят дев’ятьма праведниками, що їм не треба покаяння» (Лк. 15, 7. пор. 15,10).
Так само друга частина притчі про блудного сина сповнена великої радості, якою наповнився Отчий дім з нагоди повернення, «воскресіння» сина. Батько наказує слугам організувати гарне свято, бенкет і веселитись і радіти, тому що «цей мій син був мертвий, і ожив, пропав був, і знайшовся» (Лк. 15, 24). Радість є ознакою життя і наслідком творчої дії Бога, Його Святого Духа. Радість є одним з плодів Святого Духа, ждругим після любові (пор. Гал. 5, 22). Ісус, будучи повним Духа Божого, часто досвідчував цієї радості, як от тоді, коли бачив, як апостоли Божим Словом успішно долають сатану, і «зрадів Святим Духом» (Лк. 10, 21), при цьому закликав апостолів радіти з того, що їхні імена записані на небі (Лк. 10, 20).
Саме такою Божою чистою радістю має бути позначене наше життя, коли у Таїнстві Сповіді довершується наше спасіння. То ж час після сповіді не менше важливий, ніж час перед нею. І якщо перед Сповіддю домінуючим почуттям у серці каянника є жаль за гріхи, дух покаяння, то після добре здійсненої Сповіді до серця слід допустити радість і тривати в ній з вдячністю Богові. Радість від прощення, радість від досвіду Божих обіймів, від усвідомлення, що зло подолане у нашому житті і диявол повержений на землю, радість від того, що наше «життя вільно пливе», — як каже св. Йоан Золотоустий у своєму Слові на Пасху. Ця радість може мати і певні символічні видимі форми. Я свого часу давав реколекції кандидатам до священства. Минуло багато років, а один з учасників цих реколекцій донині згадує, як я радив після добре відбутої Сповіді трохи посвяткувати, хоча б — поласувати смачним італійським морозивом (реколекції проходили в Італії).
Не біймося цієї радості, бо вона є Божим подарунком для нас. Господь і усе небо радіє з нашого навернення і нашого спасіння. То ж і ми радіймо з Господом, дякуймо Йому і прославляймо Його за Його милість і любов до нас, в якій наша надія і наше спасіння.
«Добре воно — Господа прославляти в псалмах співати твоєму імені, Всевишній; звіщати вранці твою милість, ночами — твою вірність, Бо веселиш мене, о Господи, учинками твоїми, і я ділами рук твоїх радію. Які великі твої діла, Господи!» (Пс. 92, 2–6).
