Апостольський екзархат для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії
#НазустрічВоскресінню 24. «Пити» — це про життєдайну воду
22 лютого 2023
#НазустрічВоскресінню — це медійний духовно-пізнавальний проєкт апостольського екзарха для українців візантійського обряду у Німеччині та країнах Скандинавії владики Богдана Дзюраха. У ньому єпископ ділиться своїми духовними роздумами над словами Євангелія задля ефективного духовного приготування до світлого празника Воскресіння Христового. Роздуми розпочалися із Неділі про Закхея та триватимуть до самої Пасхи. Тож дозвольмо Божому Слову доторкнутися нашого серця та наповнити його Божою силою і благодаттю для переміни власного життя у цей період Великого посту!
«Тоді цар скаже тим, що праворуч нього: Прийдіть, благословенні Отця мого, візьміть у спадщину Царство, що було приготоване вам від створення світу. Бо я мав спрагу, і ви мене напоїли» (Мт. 25, 34–35).
«Юлія і три її доньки (11-ти, шести і трьох років) опинилися у пастці в обложеному українському місті Маріуполь. Після того, як їхній будинок знищили російські бомби, Юлії з дітьми довелося ховатися у підвалі без туалету, душу та електрики. «У нас була невелика тарілка [супу] на трьох дітей щодня, — каже Юлія, — і одна склянка води. Коли йшов дощ, ми вибігали і пили з калюжі, і ця вода була неймовірно смачна. Потім знайшли кілька каструль, щоб зробити запаси. Але прісної води критично не вистачало, і мені довелося залишити дітей і йти шукати джерело чи криницю. Найближча криниця була за три кілометри. Доводилось бігати туди під обстрілами», — згадує Юлія (bbc.com).
Дієслово «пити» в наших часах часом зазнає дискредитації. Зверніть увагу: коли в гостях чи на прийомах нас запитують: «Що будете пити?», то мають на увазі, як правило, різного роду алкоголь, що подають до столу. При цьому мало хто і серед тих, хто пропонує, і серед тих, хто споживає, усвідомлює, що для понад 2 мільярдів людей на цьому світі слово «пити» асоціюється із ковтком життєдайної води, від якої залежить їхнє виживання!
Ми, українці, усвідомили цінність води, мабуть, лише з початком повномасштабного вторгнення росії. Розповідають капелани, що вони, вибираючись до воїнів на передову, обов’язково беруть зі собою кілька пляшок води, щоб передати її там нашим захисникам в окопах. Ще важче давати собі раду мирним жителям, які живуть в багатоповерхівках, коли пропадає струм і припиняється водопостачання в будинку. Не кажучи вже про тих, хто пережив чи переживає жахіття окупації і полону!
Мешканці с. Ягідне на Чернігівщині, яких росіяни масово тримали у підвалі впродовж місяця, згадують той свій досвід пекла на землі: «Перший раз кип’ятили воду на третій день. Готували дитяче харчування, щоранку дітям кашу. Придумали, як брати воду зі шкільної криниці. Це була не питна вода, але все ж вода. Оскільки електрики не було, качали вручну. Один рух важеля приніс від 100 до 150 мл води; на їжу та чай потрібно було 150 л. Ув’язнені із заздрістю спостерігали, як росіяни п’ють із маленьких коробочок з-під соку, і мріяли, як вони це куплять, коли вийдуть на волю» (cntime.cn.ua).
І ще одне свідчення мешканки Маріуполя, якій вдалося дивом вижити і врятуватися з дітьми з-під окупації: «З водою — то страшне було. Ми шукали її скрізь, топили сніг, збирали з труб, збирали дощову воду, черпали з луж. Їжею була картопля, яку батьки запасли на зиму, та мамина овочева консервація. Було дуже багато добрих людей, у яких була зайва вода, їжа, і які дозволяли заряджати телефон. Найзворушливіший момент був тоді, коли люди почали на свій страх і ризик виїжджати з міста. Мене й сина в прямому сенсі заштовхали у машину, щоб моя дитина цього більше не бачила» (civilvoicesmuseum.org).
«Пити» — це про життєдайну воду! Коли сьогодні будеш митися чи пити воду, подякуй Богові за цей великий дар, благаючи в молитві, щоб цього дару не бракувало нікому в світі.
«... усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших — ви мені зробили» (Мт. 25, 40).
