Апостольський екзархат для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії
#НазустрічВоскресінню 73. Сім слів Ісуса на Хресті. МОЛИТВА
12 квітня 2023
#НазустрічВоскресінню — це медійний духовно-пізнавальний проєкт апостольського екзарха для українців візантійського обряду у Німеччині та країнах Скандинавії владики Богдана Дзюраха. У ньому єпископ ділиться своїми духовними роздумами над словами Євангелія задля ефективного духовного приготування до світлого празника Воскресіння Христового. Роздуми розпочалися із Неділі про Закхея та триватимуть до самої Пасхи. Тож дозвольмо Божому Слову доторкнутися нашого серця та наповнити його Божою силою і благодаттю для переміни власного життя у цей період Великого посту!
«Боже мій, Боже мій, чому ти мене покинув?» (Мт. 27,46).
Четверте слово, яке Ісус промовив на Хресті, не є криком розпачу і зневіри, це — слова, якими починається Псалом 22, тобто, це — молитва Ісуса старозавітними пророцтвами про Нього. Справді, у цьому Псальмі мова йде про розп’яття Месії і обставини, пов’язані з цією драмою зневаженої і погордженої Божої любові: «Пробили мені руки й ноги, всі мої кості я міг би полічити. Одежу мою ділять між собою, і на хитон мій жеребок кидають. А я — черв’як, не людина; сміховище людей, презирство народу. Всі, хто на мене дивляться, глузують з мене, кривлять губи, кивають головою: „Поклавсь на Господа, нехай його рятує; нехай його спасає, коли він його любить!“» (пор. Пс. 22).
Читаючи ці слова старозавітного Псальма, здається, наче б його автор був наочним свідком прийдешніх страждань Христа Спасителя. Знаковим є рівно ж і те, як майже дослівно перегукується зі згаданим Псальмом опис Страстей Христових, який читаємо в Євангелії від Матея: «Так само й первосвященики насміхалися з книжниками та старшими, говоривши: „Він покладався на Бога, нехай же Бог визволить його нині, якщо він його любить. Сам бо казав: Я — Син Божий!“» (Мт. 27, 41–43).
Ісус молиться. І в цій молитві постає перед Отцем Небесним з усім, що переживає в цей момент свого земного життя. Проте, в Ісусовій молитві є щось більше, ніж Його власна доля на землі. «Він наші недуги взяв на себе, він ніс на собі наші болі» — каже пророк Ісая (53, 4). То ж Ісус у своїй молитві на Голгофі робить своїми страждання і крик болю мільйонів невинних жертв несправедливості, насилля, воєн і терору усіх часів і народів. У цих словах Спасителя ми чуємо відлуння молитви і наших захисників, які собою зупиняють злобного агресора, у них — крик болю тортурованих і полонених, у них — німе благання про визволення насильно депортованих і тих, хто в окупації, у них — сльози і біль наших краян, які оплакують своїх загиблих…
Ісус несе усі ці сльози і страждання Божих дітей перед престіл Отця Небесного із певністю, що Бог прийде на поміч, що визволить Своїх дітей, що порятує і спасе їх з рук ненависників. Тому в Псальмі 22 після усильного благання про поміч: «Та ти, о Господи, не віддаляйсь; о моя сило, притьмом прийди мені на допомогу» (ст. 20), Псальмоcпівець висловлює своє переконання, що останнє слово в людській історії обов’язково скаже Господь Бог і це слово буде Його спасенним втручанням, яке відновить збурений лад і справедливість та принесе Божим дітям визволення і повноту життя: «Усі кінці землі згадають і навернуться до Господа. І впадуть ниць перед тобою усі сім’ї народів. Йому одному поклоняться всі тії, що в землі спочивають; перед ним упадуть ниць усі тії, що сходять у могилу. І душа моя для нього житиме; моє потомство буде йому служити, і розповість про Господа прийдешньому родові; прийдуть, оповістять про його добрість народові, що має народитись: „Таке вчинив Господь!“» (Пс. 22, 29–32).
Ісус на Голгофі дає нам урок правдивої молитви: щирого виявлення перед Богом свого болю і свого страждання, а водночас — ще сильнішої довіри до Бога, Який є в стані випровадити навіть з найбільшого зла — добро. Так, відповіддю Бога на гріх і злобу світу стане Воскресіння — остаточний тріумф Божої правди і любови над смертю і над пеклом. Переживаючи наші страждання і споглядаючи у молитві страждання Сина Божого, ми бачимо вже зараз світло воскресіння, тому із вірою взиваємо до Нього: «Поклоняємось страстям твоїм, Христе! Появи і нам преславне Твоє воскресіння!» Появи його в долі нашого многостраждального народу!
