Апостольський екзархат для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії
#НазустрічВоскресінню 75. Сім слів Ісуса на Хресті. СПОВНЕННЯ
14 квітня 2023
#НазустрічВоскресінню — це медійний духовно-пізнавальний проєкт апостольського екзарха для українців візантійського обряду у Німеччині та країнах Скандинавії владики Богдана Дзюраха. У ньому єпископ ділиться своїми духовними роздумами над словами Євангелія задля ефективного духовного приготування до світлого празника Воскресіння Христового. Роздуми розпочалися із Неділі про Закхея та триватимуть до самої Пасхи. Тож дозвольмо Божому Слову доторкнутися нашого серця та наповнити його Божою силою і благодаттю для переміни власного життя у цей період Великого посту!
«Звершилось!» (Йо. 19, 30)
«Звершилось» — це не просто позначення кінця, а це — осягнення вершини, здобуття цілі, виконання місії. На завершення Божественної Літургії, в якій ми стаємо причасниками Христового діла спасіння, в останній тихій молитві священник теж наголошує на «сповненні» на «звершенні»: «Сповнення закону і пророків сам єси, Христе Боже наш. Ти, що сповнив увесь Отчий задум, сповни радости і веселости серця наші завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь».
У цьому слові «Звершилося» не лише вказано на закінчення земного шляху Господа Ісуса, не просто передбачено близьке припинення страждань і болю, у ньому — ствердження тріумфу, перемоги, нездоланності у протистоянні силам пекла. Він витримав до кінця, все здійснив, задля чого Отець послав Його на світ, осягнув ціль, здобув перемогу, звершив спасіння, відкрив нам рай. Господь це учинив! «Звершилося!»
Ісус в годині Своєї спасительної смерті вчить нас, що не так важливо, скільки ми живемо, але важливо, задля чого ми живемо на цьому світі, до чого стримимо і яким є підсумок нашого життя. Якось прочитав у соціальних мережах такий вислів з нагоди чийогось чергового дня народження: «Не важливо, скільки років у твоєму житті, а важливо скільки життя у твоїх роках». Ісус був і є самим Життям, тому Його земна історія осягнула своє повне і цілковите звершення. І Він тепер це урочисто стверджує.
Про Пресвяту Богородицю сказано в літургійних текстах на свято Успення, що вона перейшла «від життя до Життя». Той живе повнотою життя на світі, хто сповнює у всьому Божу волю. Невипадково наш Господь сказав про себе: «Їжа моя — волю чинити того, хто послав мене і діло його вивершити» (Йо. 4, 34).
Хто чинить волю Божу, зберігає Його заповіді, перебуває у Його любові, той живе вже тут на землі повнотою життя, як про це заповів наш Спаситель на Тайній Вечері: «Перебувайте у моїй любові! А в любові моїй перебуватимете, коли заповіді мої будете зберігати, як і я зберіг заповіді мого Отця і в його любові перебуваю. Я казав вам так для того, щоб була у вас моя радість і щоб ваша радість була повна» (Йо. 15, 10–11).
Ось «рецепт» вдалого життя, таємниця радості і християнської надії наприкінці життєвої мандрівки, обітниця, що і ми в годині смерті зможемо з довірою сказати так як підсумовував свій шлях св. Павло: «Час мого відходу настав. Я боровся доброю борнею, скінчив біг — віру зберіг. Тепер же приготований мені вінок справедливости, що його дасть мені того дня Господь, справедливий Суддя» (2 Тим. 4, 7–8).
Хтось влучно зауважив: «Багато розпочинають шлях, але довершують його лише святі». Просімо у Христа Розп’ятого дару витривати в доброму аж до кінця, щоб і ми, стоячи на порозі вічності, могли сказати з повною довірою «Звершилося. Амінь!»
