Апостольський екзархат для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії
«Перший, хто користає із ревності священничої, є сам священник», — владика Богдан у Кевеларі
9 листопада 2022
Від часу священичого рукоположення наше життя змінилося до недовпізнання, наше життя змінилося навіки. Ми стали Божими посланцями, знаряддями в руках Божих, знаряддями спасіння. І це спасіння приходить через віру. Саме для цього Господь посилає нас у цей світ, саме для цього Він нас вибрав із цього світу. І саме для цього ми на цьому світі живемо. Такими словами 8 листопада 2022 року звернувся до своїх священнослужителів владика Богдан, апостольський екзарх для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії, на Літургії в часі формаційних курсів, які відбувались в Марійському відпустовому центрі м. Кевелар.
«Ми сьогодні можемо застановитися у світлі Божого Слова і cвятого великомученика Димитрія, що це означає віру приймати, віру плекати і віру передавати», — мовив єпископ, запрошуючи священників до призадуми над своїм покликанням, беручи до уваги сьогоднішні літургійні читання та історію життя св. влкмч. мироточця Димитрія.
«Жити вірою означає приймати ту велику любов, яку Бог об’явив нам в Ісусі Христі, який нас полюбив, вибрав, зачислив до своїх друзів і довіряє самого себе в Євхаристії та частинку самого себе в люді Божому, яких він нам довірив провадити до спасіння, до вічного життя», — сказав архиєрей.
Владика Богдан ставить священникам святого Димитрія за приклад, говорячи про те, що це означає жити вірою, бути свідком Ісуса Христа та приймати віру.
Апостольський екзарх підкреслив, що великомученик прийняв віру від своїх батьків і використав свою посаду для того, щоб свідчити про Христа, щоб навертати людей до Бога та провадити до віри. А відтак і він передає свою віру, своє благословення разом з молитвою своєму учневі Несторові, і той долає вбивцю християн Лія.
Ділячись досвідом віри однієї особи, єпископ зауважив, що люди мають відчуття віри і вони відчувають чи перед ними є віруючий священник. За словами владики Богдана, дипломи чи докторські титули не є ознакою віри, хоча важливо бути освіченим, проте головне, щоб людина була віруюча, жила вірою в Ісуса Христа і передавала цю віру іншим людям. І це передавання та плекання віри відбувається в особистому житті.
Далі проповідник звернув увагу на ап. Павла, який своєму учневі Тимотею описує плекання віри трьома поняттями: життя вірою з борнею і змаганням, в якому змагун не осягне перемоги якщо не буде змагатися за правилами, а також ревна праця.
Говорячи про боротьбу, владика Богдан наголосив на тому, що коли ми стали на дорогу наслідування Ісуса, ми стали ціллю для диявола, кинули виклик лукавому і йдемо на поле битви. Єпископ просив пам’ятати, що життя буде позначене духом боротьби між силами пекла і Небом, між Богом і дияволом. І полем битви є серце. Ця битва триває постійно. Кожного дня потрібно боротися зі своїми гріхами, своїми спокусами, своїми вадами, з лукавим в собі. Бо тільки тоді, коли людина переможе його в собі, зможе допомогти іншим перемагати в їхньому житті супротивні сили.
«Церква має свої правила, свої канони. І ми не можемо в Церкві жити так як нам захочеться, ми маємо бути вірні науці Церкви. Ми маємо плекати в собі послух церковним настоятелям, починаючи від Святішого Отця і закінчуючи своїм єпископом», — сказав проповідник, говорячи про змагання за правилами, і додав, що диявол є батьком хаосу, він хоче сіяти протистояння, непослух, бунти. Натомість Ісус нам показує дорогу служіння віри через те, що він сам є послушним Отцеві Небесному аж до кінця навіть ціною власної смерті.
І третій образ — це образ хлібороба, який є символом праці. Хлібороб посвячує багато праці, щоб в свою пору зібрати плоди. І тут єпископ навів слова ап. Павла, який каже: «Перший, хто збирає плоди — це хлібороб». І, за словами владики Богдана, для нас це є дуже благодатна новина, бо перший, хто користає із ревності священичої, є сам священник.
А відтак апостольський екзарх зацитував слова з ІІ Ватиканського Собору: «Священник осягає в собі святість тоді коли він ревно, відповідально, згідно з Божою волею виконує свої священичі обов’язки». «Тобто, коли ми хочемо спастися, коли ми хочемо освятитися, коли ми хочемо жити вірою, перше, що ми маємо робити — ревно, відповідально виконувати наші священичі обов’язки. І власне у цьому полягає наша дорога освячення», — сказав єпископ.
Далі владика Богдан назвав кроки, які має чинити священник для передання віри. Беручи до уваги постать св. Димитрія, проповідник звернув увагу на те, що той запросив юнака Нестора до спільної молитви. «Коли люди приходять до нас із своїми болями, ранами, потребами, перше, що ми можемо їм дати — запросити до спільної молитви. А відтак, коли вони від нас відійдуть, підуть своєю дорогою в ту щоденну бурхливу дійсність, болючу нераз, щоб ми так як Димитрій, будучи в себе в кімнаті, щоб ми могли далі супроводжувати тих людей молитвою. Це найголовніше, що ми можемо дати людям — Божу благодать, яку випрошуємо разом з ними і за них у нашій молитві», — підсумував апостольський екзарх.
Потім єпископ сказав сказав про благословення — добре напутнє слово, Боже Слово. «Дивіться, якими словами ми годуємо людей, щоб ми не годували їх словом ненависті, словом нетерпимості, словом зневіри, страху і тривоги. Бо тих слів є багато в інтернеті, в телебаченні, а вони потребують слово миру, слово надії, слово Божої розради і любові», — мовив архиєрей.
А відтак владика Богдан підкреслив важливість присутності священника в житті людини, щоб вона знала, що є священник, який про неї пам’ятає, який за неї молиться, на якого вона може щоденно в будь яких обставинах свого життя розраховувати. «Священник не повинен ховатися від своїх парафіян за дверима плебанії, не повинен уникати контакту з ними, а повинен виходити їм назустріч, шукати їх, щоб вони відчули, що Бог їх також пам’ятає, є разом з ними і їх не покидає», — сказав проповідник.
На завершення єпископ закликав усіх ієреїв дякувати в своєму серці тим, хто передав нам віру, хто зберіг віру та прищепив її. І, за словами єпископа, першими це будуть батьки. «Але кожен з нас мав свого Павла, того вчителя віри, священника, вихователя в семінарії, співбрата по священстві, який підтримує, який надихає, який веде, який розраджує і потішає, коли мені є тяжко, який пригадує те, що є суттєвим в моєму покликанні. Так як робив це Павло у відношенні до Тимотея», — підсумував владика Богдан.
«Просімо в Бога ласки плекати віру в нашому особистому житті, щоб люди, котрі зустрінуть нас, сказали: „Я сьогодні зустрів віруючого священника, віруючого єпископа“», — звернувся до душпастирів Апостольського екзархату владика Богдан.
Далі, згідно формаційної програми, перед священнослужителями виступила психолог і психотерапевт др. Олена Яремко, яка представила душпастирські та психологічні методи праці з постраждалими від війни в Україні.
«Віра і Церква є доступним і потужним джерелом допомоги», — зауважила п. Олена.
Потім духовенство заслухало доповідь др. Миколи Міщенка, в. о. професора канонічного права Католицького Теологічного Факультету Ерфуртського Університету, який представив компетенції трибуналу в Ерфурті, розглянув формуляри позовних заяв і судових подружніх процесів.
А далі було обговорення питань з якими зустрічаються священники Апостольського екзархату в часі свого душпастрського досвіду, на які надав компетентні відповіді о. д-р. Віталій Токар, Судовий Вікарій Івано-Франківської Архиєпархії.
Після усіх доповідачів владика Богдан представив постанови Синоду єпископів УГКЦ 2022 року, які були ним прокоментовані, а відтак заохочено священників до їхнього втілення в життя.
На завершення формаційних курсів усі керівники Комісій Апостольського екзархату представили свої плани діяльності на наступний 2023 рік.
