Апостольський екзархат для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії
Проща українців до блаженної Едіґни
4 липня 2026
4 липня 2026 року в Апостольському екзархаті для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії відбулась традиційна щорічна проща до м. Пух, де у місцевому храмі зберігаються мощі блаженної Едіґни, яка є онучкою київського князя Ярослава Мудрого.
У храмі Святого Себастіана паломників зустрів о. Володимир Війтович, адміністратор катедрального храму Покрову Пресвятої Богородиці м. Мюнхен, який очолив Божественну Літургію, а по завершенні молитви благословив людей мощами блаженної Едіґни.
З духовним словом до паломників звернувся у часі проповіді о. Андрій Витівський, який на основі євангельського тексту про зцілення кровоточивої жінки та доньки начальника (Мт. 9, 18-26) підкреслив важливість віри людини у стосунку з Богом, а також наголосив на джерелі сили життя, яким є Христос.
Цього дня у храмі молилися паломники зі Штутгарта, Бамберґа, Ауґсбурґа, Мюнхена, Реґенсбурґа, Вюрцбурґа та Байройта.
Довідка:
Блаженна Едіґна — онука київського князя Ярослава Мудрого. Вона є спільною святою для України, Франції та Баварії. За легендою, не бажаючи вийти заміж за нелюба, у 1074 році Едіґна вирішила втекти до Києва і, прямуючи на Схід, залишилась у баварському селі. Протягом 35 років вона жила в дуплі велетенської липи біля місцевої церкви, молилася, займалася цілительством, учила людей грамоті. Едіґна відійшла у вічність у 1109 році, а у 1600 була беатифікована Церквою як блаженна.
Після її смерті з липи текла цілюща олія, але вона висохла, коли її намагалися продати за гроші. Реліквії Едіґни знаходяться в скляній вітрині на лівому вівтарі у храмі Святого Себастіана. Вперше вона письмово згадується в 1347 році у документі про смерть імператора Людвіга IV, який загинув біля Пуха. У 1624 році єзуїт Маттеус Радер написав історію її життя після огляду її тіла. Паломництвом опікувався монастир у Фюрстенфельдбруку.
Стара 1000-літня липа біля церкви на цвинтарі в Пуху, як кажуть, належала Едіґні. У 1970-х роках парафіяльну церкву було відремонтовано; кістки, знайдені у фундаменті вівтаря, були ідентифіковані як кістки Едіґни. А кожні десять років в містечку ставиться п’єса «Edigna».
В іконографії блаженну Едіґну зображають на возі з волом, або у липі. Також вона є покровителькою при захворюваннях худоби і оберігає від злодійства.
