Апостольський екзархат для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії
Роздуми до читань Неділі перед Богоявлінням
3 січня 2026
Ці роздуми є більш загальними, ніж недільна гомілія-проповідь, яка спрямована на духовні потреби конктетної церковної громади. Тому вони можуть послужити у підготовці до неї або як її доповнення. Пропоновані тут роздуми мають передусім на меті поглиблення контакту зі Святим Письмом, а не його підміну. Тому перед читанням, рекомендується ще раз почути недільне Євангеліє і Апостола та помолитися, щоб Святий Дух допоміг втілитися Божому Слову у нас, подібно як колись у лоні Пречистої Діви Марії, якій у Назареті благовістив архангел Гавриїл.
Апостол і євангельський уривок:
2 Тим. 298 зач.; 4,5–8
Сину Тимотею, 5 будь тверезим у всьому, знось напасті, виконуй працю євангелиста, виконуй твою службу. 6 Бо я вже готовий на ливну жертву, і час мого відходу настав. 7 Я боровся доброю борнею, скінчив біг — віру зберіг. 8 Тепер же приготований мені вінок справедливости, що його дасть мені того дня Господь, справедливий Суддя; та не лише мені, але всім тим, що з любов’ю чекали на його появу.
Мр. 1 зач.; 1,1–8
1 Початок Євангелія Ісуса Христа, Сина Божого. 2 Як написано в пророка Ісаї: Ось я посилаю мого посланця перед тобою, який приготує тобі дорогу. 3 Голос вопіющого в пустині: готуйте дорогу Господеві, вирівняйте стежки його. 4 Так виступив Іван, христячи у пустині та проповідуючи хрищення покаяння на прощення гріхів. 5 І виходили до нього вся країна юдейська та всі мешканці Єрусалиму, христились від нього в ріці Йордані і визнавали гріхи свої. 6 Іван був одягнений в одежу з верблюжого волосу, носив ремінний пояс на бедрах і їв сарану й дикий мед. 7 Він проповідував, кажучи: — Слідом за мною йде сильніший від мене, якому я недостойний, нахилившись, розв’язати ремінця його сандалів. 8 Я вас христив водою, а він христитиме Духом Святим.
Мікроконтекст: Ці два читання подібні в тому, що показують нам зразок проповідника Євангелія як «тверезого у всьому» (див. 2 Тим. 4,5) посника (див. Мр. 1,6), який готує прихід Ісуса (див. Мр. 1,7) або очікує з любов’ю Його «появи» (див. 2 Тим. 4,8). В обидвох випадках йдеться, отже, про «предтеч» Христових. Однак тут присутні й певні відмінності, бо виступ Йоана Хрестителя розпочинає щойно Євангеліє (Мр. 1,1–8), передуючи хрещенню Господа нашого Ісуса Христа (див. Мр. 1,9–15). Натомість повчання апостола Павла для Тимотея — це напутнє слово духовного батька, який передбачає вже свою мученицьку кончину (див. 2 Тим. 4,6). Тому-то у випадку Йоана мова ще про перший прихід Божого Сина у тілі, тоді як Павло, кажучи про «появу» Господа, має на увазі Його другий прихід у славі (див. 2 Тим. 4,1). Між цими двома точками лежать земне життя, спасительна смерть та воскресіння Ісуса Христа, події, які звільнили людей з неволі гріха, докорінно змінюючи хід історії.
Макроконтекст: Але оскільки перший прихід Месії на землю та ціла Його діяльність, починаючи з хрещення в Йордані, — це речі «без прецеденсу», що перевищують всяке розуміння, то треба нам заглянути у Старий Завіт, щоб бодай трошки збагнути їхнє значення, тим більше, що так само робить і євангелист Марко, який наводить два вагомі пророцтва. Цитуючи спочатку Малахію: «Ось я посилаю мого посланця перед тобою, який приготує тобі дорогу» (Мал. 3,1), він вказує на Йоана Хрестителя, як на «другого Іллю» (див. Мал. 3,23). Це стає ще більше зрозумілим, оскільки Ілля, «одягнений в одежу з верблюжого волосу» (Мр. 1,6; пор. 2 Цар. 1,8), діяв і вознісся на небо, пройшовши Йордан сухою ногою саме на цьому місці (2 Цар. 2,7–14), де згодом проповідував і хрестив Йоан. Одночасно євангелист Марко робить натяк на вихід ізраїльського народу з Єгипту і його мандрівку через пустиню (Вих. 23,20). Також ця подорож, завершена чудесним переходом через ріку Йордан під проводом Ісуса Навина, була пообразом хрещення Ісуса Христа. Опісля натхненний автор цитує ще пророка Ісаю, який говорить про повернення ізраїльтян з Вавилонської неволі: «Голос вопіющого в пустині: готуйте дорогу Господеві, вирівняйте стежки його» (Іс. 40,3). У цей спосіб євангелист показує, що хрещення Ісуса, тобто Його «перехід» через Йордан, є сповненням закону і пророків та справжнім поверненням до «обітуваної землі».
Містагогія: Здійнюючи ці старозавітні прообрази, Ісус Христос освятив води Йордану, даючи початок Таїнству Хрещення, в якому вода силою Святого Духа очищає людину з усіх гріхів, даруючи їй завдаток життя вічного і залишаючи в її душі незгладимий знак: «Печать благодаті оберігає нас, вірні, як колись євреїв, що уникнули губителя через помазання кров’ю одвірків. Так і нам, як при Виході, хай буде ця божественна купіль духовним відродженням, щоб ми могли побачити незахідне світло Тройці» (канон утрені посвяття Богоявління, пісня 9). Тому щиро просім Бога, щоб ніколи не забракло «тверезих у всьому» проповідників Євангелія та ревних «предтеч» другого приходу Господа нашого Ісуса Христа, яким Він доручив уділяти це святе і велике Таїнство: «Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: христячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа; навчаючи їх берегти все, що я вам заповідав. Отож я з вами по всі дні аж до кінця віку» (Мт. 28,19–20).
о. д-р Мирослав Йосиф Лопух
