Роздуми до читань Неділі після Різдва Христового: пам’ять святих і праведних Йосифа Обручника, Давида царя і Якова, по плоті брата Господнього

Недільний Апостол і євангельський уривок:

Гал. 200 зач.; 1,11–19

11 Браття, звістую вам, що Євангелія, яку я вам проповідував, не є за людською мірою; 12 бож я її не прийняв, ані навчився від людини, лише — через об’явлення Ісуса Христа. 13 Ви чули про мою поведінку колись у юдействі, про те, як я несамовито гонив Божу Церкву та руйнував її. 14 Я перевищував у юдействі багатьох ровесників з мого роду, бувши запеклим прихильником передань моїх предків. 15 Та коли той, хто вибрав мене вже від утроби матері моєї і покликав своєю благодаттю, 16 зволив об’явити в мені Сина свого, щоб я проповідував його між поганами, то я негайно, ні з ким не радившись, 17 ані не подавшися в Єрусалим до тих, що були апостолами передо мною, пішов в Арабію, а потім знову повернувся в Дамаск. 18 По трьох роках по тому пішов я у Єрусалим відвідати Кифу і перебув у нього п’ятнадцять день. 19 А іншого з апостолів я не бачив, крім Якова, брата Господнього.

Мт. 4 зач.; 2,13–23

13 Як відійшли мудреці, ангел Господній з’явився вві сні Йосифові й каже: «Устань, візьми дитятко і його матір, і втікай в Єгипет, і перебудь там, поки я тобі не скажу, бо Ірод розшукуватиме дитя, щоб його вбити». 14 Вставши Йосиф, узяв уночі дитятко та його матір і пішов у Єгипет, 15 де перебув до смерти Ірода, щоб збулося сказане Господом через пророка: «З Єгипту я покликав мого сина». 16 Тоді Ірод, побачивши, що мудреці з нього насміялись, розлютився вельми й послав повбивати у Вифлеємі й по всій його окрузі всіх дітей, що мали менше, ніж два роки, згідно з часом, що пильно вивідав був від мудреців. 17 Тоді справдилось те, що сказав був пророк Єремія: 18 «В Рамі чути голос, плач і тяжке ридання: то Рахиль плаче за дітьми своїми й не хоче, щоб її втішити, бо їх немає». 19 Якже вмер Ірод, ангел Господній з’явився вві сні Йосифові в Єгипті 20 і каже: «Встань, візьми дитятко та його матір і повернись в Ізраїльську землю, бо вмерли ті, що чигали на життя дитятка». 21 Устав він, узяв дитятко та його матір і прийшов в Ізраїльську землю, 22 але, почувши, що в Юдеї царює Архелай замість Ірода, батька свого, побоявся іти туди. Попереджений же вві сні, він пішов у галилейські сторони 23 і, прибувши туди, оселився в місті, що зветься Назарет, щоб збулося сказане пророками, що Назорей назветься.

Мікроконтекст: На перший погляд, здається, що тільки Євангеліє пасує до різдвяної тематики. Але коли заглибимося в текст, побачимо, що й Апостол пояснює нам Боже Об’явлення, якого частиною є якраз правда про народження Ісуса Христа. Спочатку зауважмо, що відбувається, коли людина не знає Божого Об’явлення, або, знаючи його, не керується ним у житті, а тільки й виключно своїм розумом, затемненим гріхами. Так є у випадку Ірода, який, почувши про народження нового Царя, впадає в переляк (див. Мт. 2,3). Усі свої зусилля і дипломатичний досвід використовує він на це, щоб погубити новонародженого Месію, а з ним і сотні инших дітей (див. Мт. 2,16). Подібно є у випадку апостола Павла, який до свого навернення (до «об’явлення Ісуса Христа») «несамовито гонив Божу Церкву та руйнував її» (Гал. 1,13).

Але тут з’являється питання: У який спосіб людина може дійти до правди, до того, щоб виконувати не свої грішні задуми, а вірно йти за Божою волею? Особливим шляхом є пряме й надприродне Боже втручання. Так було у випадку святого Йосифа, якому Ангел Божий багаторазово повелівав уві сні, що має робити (див. Мт. 1,20.13.19.22). Так було теж у випадку мудреців, попереджених уві сні, не вертатися до Ірода (див. Мт. 2,12). Подібно й святий Павло навернувся аж після видіння, яке мав на дорозі до Дамаску, коли йому об’явився сам Ісус Христос (див. Гал. 1,16; Ді. 9,3–7).

Макроконтекст: Окрім цього надзвичайного способу пізнавання волі Божої, існує теж загальний шлях, який доступний усім бажаючим і який веде через Святе Писання. І так, Євангелист Матей покликається на старозавітні пророцтва Ісаї (див. Мт. 1,22–23), Міхея (див. 2,5–6), Осії (див. Мт. 2,15) та Єремії (див. Мт. 2,17–18), які сповіщали про події, пов’язані з приходом Месії. Також апостол Павло, кажучи про своє покликання «вже від утроби матері» (Гал. 1,15), робить натяк на пророків Ісаю (див. Іс. 49,1) та Єремію (див. Єр. 1,5).

Треба однак зауважити, що як приватне об’явлення, так і доступне через Святе Писання не може бути відірваним від офіційної науки Христової Церкви. Бо хоч апостол Павло був покликаний самим Богом і не потребував людського повчання (див. Гал. 1,11.16–17), то все таки він перебував у злуці з апостолами Петром та Яковом, братом Господнім (див. Гал. 1,18–19), які репрезентували церковну ієрархію. Цей контакт з Церквою він утримував і пізніше, щоб знати, як сам казав: «чи, бува, не дарма труджуся чи трудився» (Гал. 2,2).

Містагогія: Щоб пізнати спасительну Правду, мусимо, отже, звертатися до Божого Об’явлення, яке записане у Святому Письмі і яке автентично пояснюється святою Церквою. Бо так роблячи, уникнемо сумної долі Ірода, який відкинув правду про народження Божого Сина, хоч і чув про неї від «усіх первосвященників та книжників» і від мудреців (див. Мт. 2,4–7). Ми, навпаки, берім приклад від святого Йосифа, який повірив слову Господньому. Будьмо пильні й молімся: «Господи Боже наш, сам і нині прохання рабів Твоїх на пожиток сповни, подаючи нам і в теперішнім віці пізнання Твоєї істини, і в будучому даруй життя вічне. Амінь» (з молитви третього антифону на Божественній Літургії).

о. д-р Мирослав Йосиф Лопух

Дивіться також

18 січня Проповідь владики Богдана в неділю про Закхея: шлях від поверхневого погляду до справжньої зустрічі з Христом 11 січня Роздуми до читань Неділі по Богоявленні 3 січня Роздуми до читань Неділі перед Богоявлінням