Апостольський екзархат для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії
Роздуми до читань Неділі по Богоявленні
11 січня 2026
Ці роздуми є більш загальними, ніж недільна гомілія-проповідь, яка спрямована на духовні потреби конктетної церковної громади. Тому вони можуть послужити у підготовці до неї або як її доповнення. Пропоновані тут роздуми мають передусім на меті поглиблення контакту зі Святим Письмом, а не його підміну. Тому перед читанням, рекомендується ще раз почути недільне Євангеліє і Апостола та помолитися, щоб Святий Дух допоміг втілитися Божому Слову у нас, подібно як колись у лоні Пречистої Діви Марії, якій у Назареті благовістив архангел Гавриїл.
Апостол і євангельський уривок:
Еф. 224 зач.; 4,7–13
Браття, 7 кожному з нас дана благодать за мірою Христових дарів. 8 Тому й сказано: «Вийшов на висоту, забрав у полон бранців, дав дари людям.» 9 А те «вийшов» що означає, як не те, що він був зійшов і в найнижчі частини землі? 10 Той же, хто був зійшов на низ, це той самий, що вийшов найвище всіх небес, щоб усе наповнити. 11 І він сам настановив одних апостолами, інших — пророками, ще інших — євангелистами і пастирями, і вчителями, 12 для вдосконалення святих на діло служби, на будування Христового тіла, 13 аж поки ми всі не дійдемо до єдности в вірі й до повного спізнання Божого Сина, до звершености мужа, до міри повного зросту повноти Христа.
Мт. 8 зач.; 4,12–17
В той час, 12 почувши, що Йоана ув’язнено, Ісус повернувся в Галилею 13 і, покинувши Назарет, пішов і оселився в Капернаумі, що при морі, на границях Завулона та Нафталі, 14 щоб збулося те, що сказав був пророк Ісая: 15 «О земле Завулона та земле Нафталі, приморський шляху, країно за Йорданом, поганська Галилеє! 16 Народ, який сидів у темноті побачив велике світло; тим, що сиділи в країні й тіні смерти, — зійшло їм світло». 17 З того часу Ісус почав проповідувати й говорити: «Покайтесь, бо Небесне Царство близько».
Мікроконтекст: У посланні до Ефесян апостол Павло заохочує вірних до єдности, основаної на «одному Господі» (Еф. 4,5), який, здійснивши наше спасіння на хресті, воскрес із мертвих і «вийшов на висоту, забрав у полон бранців, дав дари людям» (Еф. 4,8). Тут, наводячи стишок псалма (див. Пс. 68,19), святий Павло робить натяк на Вознесіння Христове й Зіслання Святого Духа, який розділяє різні дари-харизми: «І він сам настановив одних апостолами, інших — пророками, ще інших — євангелистами і пастирями, і вчителями» (Еф. 4,11). Якраз ці дари, які є одночасно церковними служіннями, мають допомогти в збудуванні спільноти віруючих як єдиного містичного Тіла Христа (див. Еф. 4,12), «аж поки ми всі не дійдемо до єдности в вірі й до повного спізнання Божого Сина» (Еф. 4,13).
Щось подібного бачимо й в історії спасіння, коли Бог спочатку посилав пророків, з яких останній — Йоан Хреститель, а згодом тих, які проголошували Євангеліє Христове. Слід зазначити, що хоч Боже Об’явлення з бігом часу щораз то більше відкривалося, то однак між Старим і Новим Завітом існує суттєва тяглість. Це видно м. ін. в тому, що Йоан Хреститель і Ісус Христос починають свою проповідь тими самими словами: «Покайтесь, бо наблизилося Небесне Царство» (Мт. 3,2; 4,17; див. теж Мт. 10,7).
Макроконтекст: Покаяння є, отже, невід’ємним змістом Доброї Новини (див. Лк. 24,46–47 та Ді. 2,38). Більше цього, без покаяння, яке так віддано голосив Йоан Хреститель, не можна взагалі зрозуміти місії Ісуса Христа. Тому власне, запитаний книжниками і старшими про Свій месіянський авторитет, Він відповідає також питанням: «Йоанове хрищення було з неба чи від людей?» (Мк. 11,30) Знав бо добре, що ті, які раніше відкинули Йоана, як проповідника навернення і свідка Його Божества, відкинуть потім і Його (див. Лк. 7,33–34).
Оскільки в перший день після Богоявлення (7.01.) свята Церква обходить також і Собор Йоана Хрестителя, варто задуматись ще на одну мить над його особою і завданням. Його прообразом у Старому Завіті був славний пророк Ілля, як про це говорить святий Захарія: «І сам він [Йоан] ітиме перед ним [Ісусом] з духом та силою Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей» (Лк. 1,17). Майже такі самі слова знайдемо в пророка Малахії (див. Мал. 3,23). Тут також лунає заклик до покаяння, про яке ми вище говорили: «Поверніться ж до мене, і я до вас повернуся, — говорить Господь сил» (Мал. 3,7). Цікавим є теж факт, що в цій книзі Бог називає майбутнього Предтечу «мій посланець» (євр. «малеахí»), що в грецькій мові передається як «áнгелос» (див. Мал. 3,1). З цієї причини, як також з огляду на «ангельський» спосіб життя, в іконописі святий Йоан представлений часто з крилами як ангел.
Містагогія: Це все збігається з нашим церковним переданням, згідно з яким завданням ангелів є власне напоумляти й закликувати людей до навернення, як читаємо в Молитвослові: «Захисти нас святими ангелами Твоїми, щоб ми, їх охороною збережені й напоумлені, осягнули єдність віри та зрозуміння неприступної Твоєї слави». Подібність цієї молитви зі словами святого апостола Павла з нинішнього уривку (див. Еф. 4,13) — невипадкова! Зрештою, оскільки в ранній Церкві Таїнство Хрещення завершувало довгий процес підготовки й навернення, а в наші часи переважно хрестимо немовлят, згадане навернення, а з ним і ангельська допомога, лишається як програма на ціле життя. Тож, пам’ятаючи про це, молімся щодня і з поміччю Божої благодаті виконуймо наші хресні обіти, «щоб, коли прийде Господь, ми могли світло вийти назустріч Йому зі всіма святими і ввійти беззаборонно у чертог небесної слави Його і царювати з Ним у безконечні віки. Амінь» (з Чину Хрещення).
о. д-р Мирослав Йосиф Лопух
