«Три кроки в дорозі за Христом»: владика Микола Бичок відвідав парафію УГКЦ в Ісландії
18 вересня 2023
У неділю, 17 вересня, у м. Рейк’явік (Ісландія) відбулася Архиєрейська Божественна Літургія на парафії Матері Божої Неустанної Помочі. Її очолив єпарх Мельбурнський Микола Бичок у співслужінні з відповідальним за служіння для українських вірних в Ісландії о. Михайлом Іваняком, редемптористом.
Варто зазначити, що українська спільнота у Рейк’явіку є однією з наймолодших в Апостольському екзархаті для вірних УГКЦ у Німеччині та країнах Скандинавії. За час війни сюди прибуло понад 3 тисячі людей. Про це повідомляє пресслужба Мельбурнської єпархії Святих апостолів Петра і Павла.
Під час проповіді владика Микола Бичок розповів про важливість спрямування свого життя у бік хреста, який символізує християнську віру. Проповідник наголосив на трьох кроках, які потрібно зробити в дорозі за Христом: зректися себе самого, взяти свій хрест і йти слідом за Христом. Зректися себе самого означає відмовитися від спокус, гріха та злого, а натомість приймати чесноти, які дарує нам Христос. Взяти свій хрест — це бути терпеливим і приймати життя з гідністю. Іти слідом за Христом — це слідувати Божим Заповідям та збагачуватися мудрістю від Христа у крокуванні Божою дорогою.
На закінчення Літургії владика Микола висловив слова підтримки о. Михайлу Іваняку, який один опікується українськими вірними в Ісландії. Священник подякував владиці Миколі за братній візит підтримки, який об’єднав українців у Ісландії, надаючи їм відчуття важливості та потрібності для Церкви. Єпарх Мельбурнський висловив слова вдячності і владиці Богдану, апостольському екзарху для українців візантійського обряду у Німеччині та Скандинавії.
Після Літургії всі присутні зібралися у парафіяльному залі, де при частуванні кавою, чаєм та солодощами ділилися радощами та печалями. Вірні також спільно заспівали духовні пісні, чим зуміли приблизити Україну, яка сьогодні терпить і воює за свою незалежність.
Цей день став свідченням сили єднання та підтримки української громади в Ісландії, яка, будучи в далекій країні, не відчуває себе забутою, але натомість відчуває підтримку та об’єднання у вірі та духовності.