Апостольський екзархат для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії
«Церква будується через родини»: онлайн-зустріч священників Апостольського екзархату з владикою Богданом
6 травня 2026
6 травня 2026 року відбулася онлайн-зустріч священників Апостольського екзархату з єпископом Богданом, присвячена душпастирству сім’ї. З доповіддю на дану тему виступив о. Ростислав Пендюк, а подружжя Романа та Наталії Прокопівих представило діяльність Руху християнських сімей. За підсумками зустрічі владика Богдан наголосив на ключовій ролі родини в житті Церкви та обговорив зі священниками підготовку форумів душпастирства родин у деканатах.
Чотири кроки до побудови сім’ї — доповідь о. Ростислава Пендюка
1. Покликання — «Вийти»
Отець Ростислав виклав духовні роздуми про сімейне життя, використовуючи біблійну історію Авраама і Сари як основу. Центральна думка доповіді: сім’я є Божим покликанням, і її побудова вимагає віри, терпеливості, вдячності та передачі духовного спадку — навіть у найскладніших обставинах.
Кожна сім’я починається з покликання від Бога — це не просто людське бажання, а задум, що формується на небесах. Доповідач наголосив, що у християнському розумінні сім’я є єдністю трьох осіб — жінки, чоловіка і Бога, який не є пасивним спостерігачем, а активно прагне реалізації цього покликання.
2. Очікування та довіра — «Вірність»
Як Авраам і Сара вийшли з Уру Халдейського, так і сучасні пари мають «вийти» зі свого попереднього досвіду та способу життя — не просто додати нового партнера до старого життя, а трансформувати його. Доповідач зазначив, що для багатьох українських сімей під час війни цей «вихід» став буквальним і болючим — і водночас нагодою по-новому поглянути на спільне життя.
Авраам і Сара чекали 25 років на виконання Божої обітниці. Священник звернув увагу на контраст із сучасним світом, що звик до миттєвого задоволення потреб: ця культура негайності підриває здатність терпляче чекати — і в стосунках з Богом, і в сімейному житті.
Відмінності між чоловіком і жінкою — норма, а не проблема. Завдання подружжя полягає не в тому, щоб змінити одне одного, а щоб прийняти. Коли очікування не справджуються, доповідач закликав не бунтувати проти партнера чи Бога, а зберігати вірність — як фундамент стосунків попри всі труднощі.
«Важливо не слухати тих, хто радить „кинути“ партнера, коли виникають труднощі. Приклад родин поранених бійців під час війни показує силу вірності та підтримки», — ділиться досвідом о. Ростислав.
3. Дія Бога та вдячність — «Святкування»
Народження Ісаака стало кульмінацією Божої вірності — тоді, коли це здавалося немислимим. Бог діє саме тоді, коли людські можливості вичерпані, коли є біль, рани або здається, що все втрачено. о. Ростислав закликав навчитися помічати добро навколо — у сім’ї, в обставинах — навіть у часи війни, і наповнювати молитву щирою вдячністю.
«Ім’я Ісаак означає «сміх» — це нагадування про те, що навіть коли довкола біль, ми маємо дозволяти собі радість і вміти святкувати спільне життя», — сказав доповідач.
4. Передача спадку — «Бачити далеко»
Авраам жив у тимчасовому житлі, шукаючи «небесне місто», і передав цю далекоглядну перспективу своєму синові. Справжнє батьківство, наголосив о. Ростислав, полягає не в забезпеченні найкращих матеріальних умов, а в передачі найціннішого: любові, милосердя, натхнення, віри та живого досвіду Бога.
Сучасні батьки часто зайняті, але дітям найбільше потрібен час — спілкування, спільні прогулянки, молитва. Авраам «народжував» Ісаака двічі: тілесно і через передачу своєї віри. Так і кожен батько й кожна мати покликані будувати в родині атмосферу Божої присутності та любові.
Завершуючи доповідь, о. Ростислав підкреслив, що чотири кроки — покликання, вірність, вдячність і передача спадку — не є строгою послідовністю. У реальному житті сім’ї вони переплітаються. Важливо постійно повертатися до свого покликання, залишатися вірними Богові у труднощах, дякувати за дари та ділитися внутрішнім наповненням — одне з одним і з дітьми.
Рух християнських сімей — презентація подружжя Прокопівих
Роман та Наталія Прокопіви представили діяльність Руху християнських сімей — спільноти, що об’єднує подружжя навколо спільного духовного зростання, взаємної підтримки та свідчення про цінності сім’ї в сучасному суспільстві. Подружжя поділилось досвідом діяльності спільноти та представило практичні напрацювання, які є корисними для заснування і провадження таких спільнот при парафіях.
