Хресна хода народів у Мюнхені

На Марійській площі, де традиційно завершується хресна хода, учасників молитовної процесії зустрів Архиєпископ Мюнхена і Фрайзінга кардинал Рейнхард Маркс, який у своєму слові закликав усіх присутніх бути чутливими до страждань українського народу, єднаючись у молитві та ділах християнської любові. Водночас Архиєпископ Рейнхард запевнив Апостольського екзарха владику Богдана у своїй братерській підтримці.

У свою чергу владика Богдан, промовляючи до людей, закликав їх нести Божу любов у життя, хто страждає. «У ранах Ісуса ми розпізнаємо наші власні рани, рани власного народу і усього людства: усіх принижених у своїй гідності, зневажених у своїх правах, переслідуваних за віру, позбавлених своїх фундаментальних прав і свобод, тортурованих і полонених, насильно депортованих і видворених з власної землі, забутих у своїй самотності і у своїх стражданнях. Саме так ми, українці, переживаємо нашу теперішню драму триваючої війни проти нашого народу», — мовив до учасників Хресної ходи владика Богдан.

До слова, всі учасники дійства на його початку отримали освячені нагрудні хрестики, що традиційно кожного року отримують усі, хто єднається у цій молитві Страсної п’ятниці. Сьома стація цієї ходи звучала українською мовою, а духовними розважаннями кожної стації були тексти роздумів о. Романо Ґуардіні.

СЛОВО
ПРЕОСВЯЩЕННОГО ВЛАДИКИ БОГДАНА
ПІД ЧАС «ХРЕСНОЇ ДОРОГИ НАРОДІВ»

Ваша Еміненціє, дорогі сестри і брати у Христі,

супроводжуючи Господа Ісуса на Його хресній дорозі, ми самі почуваємося супроводжуваними Ним на наших хресних дорогах цього земного мандрування. Бо ми знаємо, що він іде цим своїм Хресним шляхом не задля себе, але задля нас і задля нашого спасіння, як про це пригадує нам пророк Ісая: «Він наші недуги взяв на себе, він ніс на собі наші болі. Він же був поранений за гріхи наші, роздавлений за беззаконня наші. Кара, що нас спасає, була на ньому, і його ранами ми вилікувані» (53, 4–5).

Так, у ранах Ісуса ми розпізнаємо наші власні рани, рани власного народу і усього людства: усіх принижених у своїй гідності, зневажених у своїх правах, переслідуваних за віру, позбавлених своїх фундаментальних прав і свобод, тортурованих і полонених, насильно депортованих і видворених з власної землі, забутих у своїй самотності і у своїх стражданнях. Саме так ми, українці, переживаємо нашу теперішню драму триваючої війни проти нашого народу. Тому Глава нашої Церкви Блаженніший Святослав з правом пише у своєму цьогорічному Посланні на Великдень: «Христос є той, хто сьогодні страждає в тілі України! Це Його вбивають у наших дівчатах і хлопцях на фронті. Це Його продовжують катувати в наших полонених. Це Його викрадають у дітях, яких продають у російську неволю. Це Він поранений у наших героях і плаче очима нашим матерів, дітей і сиріт, які втратили синів, чоловіків і батьків. Це Він, наш Спаситель, є сьогодні не тільки з нами, а й у нас. Він поділяє наш біль і наші терпіння, бо нас бачить, знає і відчуває в самому собі, страждає нашими ранами у власному тілі».

Відчуваючи на собі цю Христову співчутливу близькість, відчуваючи на собі Його милосердний погляд, ми похиляємося сьогодні над Ним, щоб з Його жертви, як з джерела нового життя, зачерпнути для себе потрібну благодать. Нехай ця Божа благодать укріпить в нас надію та зробить нас самих здатними похилятися над тими, хто страждає поруч з нами і ставати для них знаком і свідками Божої присутності і Божої любови.

Цією Хресною дорогою народів ми висловлюємо нашу спільну віру: після Великої п’ятниці неминуче настане світлий день Пасхи — день, коли воскреслий Христос стане посеред нас, покаже нам Свої і наші рани, преображені світлом воскресіння, і сповістить нам радісну пасхальну благовість: «Мир вам!».

А ми, зі свого боку, зможемо з вдячністю заспівати Йому, нашому Спасителю і Відкупителю, пасхальну пісню надії, яку співають у храмах візантійської традиції на Великдень: «Вчора нас з Тобою поховано, Христе; встаємо сьогодні з Тобою, Воскреслим, бо вчора нас з Тобою розп’ято, то ж і нас прославив, Спасе, у Царстві Твоїм». Бажаю вам і всім нам сповненої надії і миру Пасхи Господньої та щедрого Божого благословення. Амінь!

Ansprache Seiner Exzellenz, Bischof Dr. Bogdan Dzyurakh,
beim „Kreuzweg der Völker“

Eure Eminenz, liebe Schwestern und Brüder in Christus,

während wir unseren Herrn Jesus auf Seinem Kreuzweg begleiten, fühlen wir uns selbst von Ihm auf unseren eigenen Kreuzwegen begleitet. Denn wir wissen, dass Er diesen Kreuzweg nicht um seiner selbst willen geht, sondern um unseretwillen und um unseres Heiles willen, wie uns der Prophet Jesaja erinnert: „Er hat unsere Krankheit getragen und unsere Schmerzen auf sich geladen. Er wurde durchbohrt wegen unserer Verbrechen, wegen unserer Sünden zermalmt. Zu unserem Heil lag die Strafe auf ihm, durch seine Wunden sind wir geheilt.“ (Jes 53,4–5)

In der Tat können wir in den Wunden Jesu unsere eigenen Wunden erkennen, die Wunden unserer Völker und der ganzen Menschheit: die Wunden all derer, die in ihrer Würde gedemütigt, ihrer Rechte beraubt, wegen ihres Glaubens verfolgt wurden, denen ihre Grundrechte und -freiheiten entzogen wurden, die der blinden Gewalt ausgesetzt, zwangsweise deportiert, aus ihrem eigenen Land vertrieben und in ihrer Einsamkeit und ihrem Leid vergessen wurden.

Genauso erleben wir Ukrainer das aktuelle Drama des andauernden Krieges gegen unser Volk. Zu Recht schreibt deshalb das Oberhaupt unserer Kirche Seine Seligkeit Sviatoslav in seiner diesjährigen Osterbotschaft solche bewegenden Worte: „Christus ist derjenige, der heute im Leib der Ukraine leidet! Er ist es, der in unseren Frauen und Männern an der Frontlinie getötet wird. Er ist es, der in unseren Gefangenen gefoltert wird. Er ist es, der in den Kindern leidet, die entführt und nach Russland verschleppt werden. Er ist es, der mit den Augen unserer Mütter, Ehefrauen und Waisenkinder weint, die ihre Söhne, Ehemänner und Väter verloren haben. Er ist es, unser Erlöser, der heute nicht nur mit uns, sondern auch in uns ist. Er teilt unseren Schmerz und unser Leid, denn er sieht uns, kennt uns und erleidet unsere Wunden an seinem eigenen Leib.“

Wenn wir diese mitfühlende Nähe Christi empfinden, wenn wir Seinen barmherzigen Blick auf uns spüren, beugen wir uns heute vor Ihm, um aus Seinem Opfer als Quelle neuen Lebens die notwendige Gnade für uns zu schöpfen. Möge diese Gnade Gottes unsere Zuversicht stärken und uns fähig machen, uns über die zu beugen, die neben uns leiden, und für sie zu Zeichen und Zeugen von Gottes Gegenwart und Gottes Liebe zu werden.

Bei diesem Kreuzweg der Völker bringen wir unseren gemeinsamen Glauben zum Ausdruck: Nach dem Karfreitag wird unweigerlich der leuchtende Ostertag kommen — jener Tag, an dem der auferstandene Christus in unserer Mitte stehen, uns Seine und unsere vom Licht der Auferstehung verklärten Wunden zeigen und uns die frohe österliche Botschaft bringen wird: „Friede sei mit euch!“.

Und wir unsererseits können Ihm, unserem Heiland und Erlöser, voll Dankbarkeit das österliche Lied der Hoffnung singen, das in den Kirchen der byzantinischen Tradition zu Ostern erklingt: „Gestern wurden wir mit dir begraben, o Christus; heute stehen wir mit dir; dem Auferstandenen, auf. Denn gestern wurden wir mit dir gekreuzigt – so verherrliche auch uns, o Heiland, in deinem Himmelreich”. So wünsche ich Ihnen und uns allen hoffnungsvolle und friedensvolle Ostern sowie Gottes reichen Segen. Amen!

Дивіться також

14 травня Владика Богдан: «Наш кінець не став би кінцем насильства» 12 травня У Мюнхені відбувся Фестиваль хорів 12 травня Лекція для учасників Фестивалю хорів: «Духовна музика українського Відродження. Перша третина ХХ століття»