Апостольський екзархат для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії
Коментар на Євангеліє ІІ неділі Великого посту
25 лютого 2024
Перед читанням цього коментаря, рекомендується ще раз почути недільне Євангеліє і Апостола та помолитися, щоб Святий Дух допоміг втілитися Божому Слову у нас, подібно як колись у лоні Пречистої Діви Марії, якій у Назареті благовістив архангел Гавриїл.
Недільний Апостол і євангельський уривок:
Євр. 304 зач.; 1,10–2,3
10. Ти, Господи, напочатку заснував землю, і небеса діло рук твоїх. 11. Вони зникнуть, ти ж перебуваєш; усі, мов одежа, постаріються; 12. ти їх, неначе одежу, згорнеш, і, немов одіж, вони зміняться. Ти ж — той самий, і літа твої не скінчаться. 13. До кого з ангелів він коли мовив: Сідай праворуч мене, доки не покладу твоїх ворогів підніжком під ногу. 14. Хіба ж не всі вони служебні духи, що їх посилають до послуг тим, які мають унаслідувати спасіння? 1. Тому ми мусимо вважати дуже пильно на те, що чули, щоб, бува, нас не збило з путі. 2. Бо коли слово, оголошене ангелами, було таке важне, що всякий його переступ і непослух тягнув за собою справедливу кару, 3. як утечемо ми, коли занедбаємо таке велике спасіння? Його спочатку проповідував Господь, і воно було нам підтверджене тими, що його чули.
Мр. 7 зач. 2,1–12
1. В той час, колй прийшов Ісус до Капернауму, чутка пішла, що він у домі. 2. І там зібралося стільки народу, що не було більш місця, навіть перед дверима; і він промовляв до них словом. 3. І от прийшли до нього несучи розслабленого; несли його четверо. 4. А що із-за народу не могли принести до нього, розкрили стелю над місцем, де він був, і через отвір спустили ліжко, на якому лежав розслаблений. 5. Ісус, уздрівши їхню віру, каже до розслабленого: — Сину, відпускаються тобі твої гріхи. 6. Були ж деякі книжники, що сиділи там і думали собі: 7. — Як може цей так говорити? Він богохулить! Хто може прощати гріхи, крім одного Бога? 8. Ісус вмить збагнув духом, що вони таке собі думають, і каже до них: 9. — Чого таке мислите у серцях ваших? Що легше — сказати розслабленому: відпускаються тобі гріхи, чи сказати: встань, візьми твоє ліжко й ходи? 10. Та щоб ви знали, що Син чоловічий має на землі владу відпускати гріхи, — мовить до розслабленого, — 11. кажу тобі: встань, візьми своє ліжко і йди додому. 12. Устав той і зараз же взяв ліжко, й вийшов на очу всіх; і дивувалися всі, хвалили Бога й казали: — Ніколи ми такого не бачили.
Мікроконтекст: Автор послання до Євреїв наводить різні цитати зі Старого Завіту, щоб роз’яснити своїм читачам, що Христос є правдивим Сином Божим, який стався справжньою людиною. Через порівняння з ангелами, це стає більш зрорумілим. Будучи Богом, Ісус є «від ангелів стільки вищим, оскільки успадкував визначніше від них ім’я» (Євр. 1,4). А приймаючи на себе, як людина, страсті і смерть, Він «на малу хвилину був нижче ангелів» (Євр. 2,9).
Ангели згадуються також як проповідники Божого Слова (див. Євр. 2,2) та як «служебні духи, що їх посилають до послуг тим, які мають унаслідувати спасіння» (Євр. 1,14). Подібну послугу у нашому Євангелю надають розслабленому чотири чоловіки, які його принесли до Спасителя. Тут не йдеться лише про фізичну неміч — лікаря потребує також душа розслабленого, обтяжена гріхами. Тому Ісус Христос спочатку прощає гріхи (див. Мр. 2,5), а опісля зціляє хворого (див. Мр. 2,11).
Макроконтекст: Щоб глибше зрозуміти духовний вимір цього зцілення, варто дивитися, як цю подію описує евангелист Матей. Від нього дізнаємося, що перше ніж відпустити гріхи розслабленому, Ісус каже йому: «Бадьорися сину» (гр. тáрсей тéкнон). Майже такі самі слова знаходимо у книзі пророка Баруха: «Бадьортеся, дітки (гр. тарсéсате тéкна), закликайте до Бога, бо той, хто попустив на вас це лихо, про вас згадає! А що ваша думка була звернена на те, щоб блукати геть від Бога, то, навернувшись, удесятеро більш його шукайте. Бо той, хто попустив на вас нещастя, поверне вам спасіння й радість вічну» (Бар. 4,27–29). З цих слів випливає, що «лихо», яке трапляється у нашому особистому житті (наприклад хвороба) та й у житті цілого Божого народу (напади ворогів, Валилонський полон, тощо), не є чимось випадковим. Найчастіше, це допуст Бога, який напоумляє своїх грішних дітей. Ми, Божі діти, мусимо про це пам’ятати і ніколи не зневірюватися, бо Бог, як добрий Отець, прощає всім, хто до Нього прибігає. Як раз про це мова в кінці послання до Євреїв: «Мій сину, не легковаж Господнім каранням і не падай духом, коли він тебе картає, бо кого Господь любить, того карає, і б’є кожного сина, якого приймає» (Євр. 12,5–6).
Керигма: Сьогоднішні читання учать нас, що для навернення людини потрібна допомога. Часом помічниками можуть бути інші вірні, як у випадку розслабленого. Завжди однак поруч є ангели, «що їх посилають до послуг тим, які мають унаслідувати спасіння». У цей нелегкий і тривожний час просім Господа словами: «Захисти нас святими ангелами твоїми, щоб ми, їх охороною збережені й напоумлені, осягнули єдність віри та зрозуміння неприступної твоєї слави, бо ти благословенний на віки віків. Амінь».
о. д-р Мирослав Йосиф Лопух (Східна Колегія, Айхштетт)
