Коментар на ІV неділю після Пасхи (розслабленого)

Недільний Апостол і євангельський уривок:

Ді. 23 зач.; 9,32–42

32. І сталося, що Петро, обходячи всі усюди, прибув і до святих, що мешкали в Лідді. 33. Там він знайшов одного чоловіка, на ім’я Еней, що лежав на ліжку вісім років і був паралітик. 34. Петро сказав до нього: «Енею, Ісус Христос тебе оздоровляє. Устань і сам постели собі ліжко!» І вмить той підвівся. 35. І бачили його всі мешканці Лідди та Сарону, і навернулися вони до Господа. 36. Була ж у Яффі одна учениця, на ім’я Тавита, що значить у перекладі Дорка (Сарна). Вона була повна добрих діл та милостині, що чинила. 37. І сталося тими днями, що вона занедужала й умерла. Обмили її і поклали в горниці. 38. А що Лідда лежить близько Яффи, учні, почувши, що Петро там, послали двох чоловіків з просьбою до нього: «Не отягайся прийти аж до нас!» 39. Петро негайно рушив з ними. І як прийшов, вони його повели наверх у горницю, де всі вдови оточили його з плачем, показуючи йому туніки й плащі, що їх робила Дорка, бувши з ними. 40. Велівши всім вийти з хати, Петро став на коліна й почав молитися, а повернувшись до тіла, мовив: «Тавито, встань!» І та відкрила свої очі й, побачивши Петра, сіла. 41. Він же подав їй руку та й підвів її і, прикликавши святих та вдів, поставив її живою. 42. Довідалась про це вся Яффа, і багато повірило в Господа.

Йо. 9,1–38

1. По тому було свято юдейське, тож Ісус прибув до Єрусалиму. 2. А є в Єрусалимі при Овечих воротах купелеве місце, по-єврейському воно зветься Витесда, що має п’ять критих переходів. 3. Лежала в них сила недужих, сліпих, кривих, усохлих, які чекали, коли то зрушиться вода: 4. ангел бо Господній сходив час від часу в купелеве місце та й заколочував воду, і хто, отже, перший поринав по тому, як вода заколочувалася, то одужував, — хоч яка б там була його хвороба. 5. Один чоловік там був, що нездужав тридцять і вісім років. 6. Побачив Ісус, що він лежить, а довідавшися, що було воно вже дуже довго, каже до нього: «Бажаєш одужати?» 7. «Не маю нікого, пане, — одрікає йому недужий, — хто б мене, коли ото вода зрушиться, та й спустив у купіль: бо ось тільки я прийду, а вже інший передо мною поринає.» 8. Мовить Ісус до нього: «Устань, візьми ложе твоє і ходи!» 9. Відразу ж і одужав той чоловік, і взяв ложе своє і почав ходити. Був же той день — субота. 10. Юдеї і кажуть до одужалого: «Субота адже ж! Не личить тобі ложе носити!» 11. А той їм у відповідь: «Візьми ложе твоє і ходи, — сказав мені, хто мене оздоровив.» 12. Спитали його: «Хто він — той, що сказав тобі: Візьми і ходи?» 13. Та одужалий не знав, хто він, бо Ісус зник у натовпі, що юрмився на тому місці. 14. Щойно потім знайшов його Ісус у храмі й мовив до нього: «Оце ти видужав, — тож не гріши більше, щоб щось гірше тобі не сталось.» 15. Чоловік пішов і оповів юдеям, мовляв, той, хто його оздоровив, — Ісус.

Мікроконтекст: У нинішньому євангельському читанні розгортається перед нами третє із семи чудес Господа нашого Ісуса Христа, які св. апостол Йоан називає «знаками». Мова тут про зцілення розслабленого при купелі Витесда у Єрусалимі. Особливість цього зцілення полягає м. ін. в тому, що хвороба тривала дуже довго, бо аж тридцять вісім років (див. Йо. 5,5). Це мабуть тому, що хворий не мав нікого, хто би йому допоміг (див. Йо. 5,7). Тим він якраз відрізняється від іншого розслабленого, якого несло четверо, про що говорить євангеліє від Матея, яке читаємо в 6-ту неділю після П’ятидесятниці (див. Мт. 9,1–8).

Натомість недільний уривок з Апостольських Діянь розповідає про події, які відбулися після мученицької смерти архидиякона Стефана, коли, через гоніння, багато християн змушених було залишити Єрусалим (див. Ді. 8,1), проповідуючи Добру Новину про Ісуса Христа «у всій Юдеї та Самарії й аж до краю землі» (Ді. 1,8). Конкретно йдеться тут про два важливі чуда апостола Петра, який після страстей і воскресіння Спасителя очолював Його Церкву. Перше з них, це зцілення паралітика Енея, а друге — воскресіння Тавити. Ці чуда здебільшого нагадують дії нашого Господа, тільки з тою різницею, що Петровий паралітик
нездужав всього вісім років, а його зцілення відбулося виразно в ім’я Ісуса Христа (див. Ді. 9,33–34), тоді як Він сам творив чуда як самовладний. Коли однак поглянути на це в ширшому контексті, тоді подібність між Ісусом та Його верховним апостолом стане ще чіткішою, а ми побачимо глибший зміст описаних тут подій.

Макроконтекст: Візьмім для прикладу два чуда, які описані євангелистами Матеєм та Марком. Перше з них, це згадане вище оздоровлення розслабленого, якого несло четверо й якому Ісус сказав: «Встань (по-арамійськи: кум), візьми твої ноші та й іди до свого дому» (Мт. 9,6). Як бачимо, у подібний спосіб у нашому читанні висловився апостол Петро: «Енею, Ісус Христос тебе оздоровляє. Устань (арам. кум) і сам постели собі ліжко» (Ді. 9,34).

Друге чудо, яке варто тут пригадати, це воскресіння 12-літньої дочки Яіра. У цьому випадку схожість є ще більшою, бо Ісус спершу «відсторонив усіх, узяв батька дівчати та матір і тих, що з ним були, та й увійшов, де дівча лежало. Взявши ж дівча за руку, сказав до нього: Таліта кум — що значить у перекладі: Дівчино, кажу тобі, встань» (Мк. 5,40–41). Відповідньо до цього «велівши всім вийти з хати, Петро став на коліна й почав молитися, а повернувшись до тіла, мовив: Тавито, встань (арам. кум)» (Ді. 9,40). З цього видно, що апостол вірно наслідував не тільки поведінку, але й слова свого божественного Учителя, формуючи своє «Тавіта кум» на зразок Його «Таліта кум».

Керигма: Це порівнання пригадує нам правду про Церкву, яка, будучи Тілом Христовим, має завдання продовжувати на землі Його місію спасіння людей. Тож молімся за папу римського та усіх наших владик і священників, щоб вони щораз то більше уподібнювалися до Ісуса Христа. Просім щиро, щоб Він помножував ласки в їхніх душах, щоб вони гідно та успішно виконували свої обов’язки в Його винограднику і щоб через них, — згідно Його волі, об’явленої св. cестрі Фаустині — «наче по судинах», спливало на людство Боже Милосердя. Амінь.

о. д-р Мирослав Йосиф Лопух

Дивіться також

4 травня Коментар на VI неділю після Пасхи (сліпородженого) 29 квітня Коментар на Євангеліє неділі Самарянки 14 квітня «Божа любов виявилася сильнішою від усякого зла», — владика Богдан у неділю Мироносиць