Коментар на Євангеліє Квітної неділі

30 березня 2024

Перед читанням цього коментаря, рекомендується ще раз почути недільне Євангеліє і Апостола та помолитися, щоб Святий Дух допоміг втілитися Божому Слову у нас, подібно як колись у лоні Пречистої Діви Марії, якій у Назареті благовістив архангел Гавриїл.

Коментар на Євангеліє Квітної неділі

Недільний Апостол і євангельський уривок:

Флп. 247 зач.; 4,4–9

Браття, 4 Радуйтеся завжди у Господі; знову кажу: Радуйтеся! 5 Хай ваша доброзичливість буде всім людям відома. Господь близько! 6 Ні про що не журіться, але в усьому появляйте Богові ваші прохання молитвою і благанням з подякою. 7 І мир Божий, що вищий від усякого уявлення, берегтиме серця й думки ваші у Христі Ісусі. 8 Наостанку, брати, усе, що лиш правдиве, що чесне, що справедливе, що чисте, що любе, що шанобливе, коли якась чеснота чи щобудь похвальне, - про те думайте! 9 Чого ви навчилися, що прийняли, що почули та бачили в мені - те чиніте, і Бог миру буде з вами.

Йо. 41 зач.; 12,1–18

1 Шість день перед Пасхою прибув Ісус у Витанію, де перебував Лазар, якого воскресив був з мертвих. 2 Там, отже, справили йому вечерю, і Марта прислуговувала; а й Лазар був серед тих, які разом з ним посідали до столу. 3 Марія ж узяла літру мира з щирого нарду, вельми дорогого, помазала ноги Ісуса й обтерла їх волоссям своїм; і наповнився дім пахощами мира. 4 Каже тоді один з його учнів, Юда Іскаріотський, що мав його зрадити: 5 «Чому не продано це миро за триста динаріїв і не роздано бідним?» 6 Сказав же так не тому, що піклувався про бідних, але тому, що був злодій: із скарбнички, яку тримав при собі, крав те, що туди вкидувано. 7 Тож Ісус промовив: «Лиши її. На день мого похорону зберегла вона те миро. 8 Бідних матимете з собою повсякчас, мене ж матимете не завжди». 9 Тим часом дізналася сила народу, що він там, то й посходились - не тільки Ісуса ради, а й щоб побачити Лазаря, якого він з мертвих воскресив. 10 Тоді первосвященики ухвалили і Лазаря вбити, 11 численні бо юдеї залишили їх із-за нього й увірували в Ісуса. 12 Наступного дня сила людей, що прийшли на свято, зачувши, що Ісус іде в Єрусалим, 13 узяли пальмове гілля й вийшли йому назустріч з окликами: «Осанна! Благословен той, хто йде в ім'я Господнє, ізраїльський цар!» 14 І знайшовши осля, Ісус сів на нього, - як ото написано: 15 Не страхайся, дочко Сіону, ось іде твій цар верхи на жереб'яті ослициному. 16 Не збагнули того спершу його учні, але коли Ісус прославився, згадали вони, що то було написано про нього й що то з ним таке вчинено. 17 Але й народ, що був при ньому, коли то він був викликав Лазаря з гробу та його з мертвих воскресив, - про те свідчив. 18 Тим то, власне, народ і вийшов йому назустріч: довідався бо, що він учинив те чудо.

Мікроконтекст: У своєму посланні апостол Павло виразно говорить про радість (пор. Флп. 3,1; 4,1.4). Також і подія в'їзду Господа в Єрусалим здається бути дуже радісною (пор. Йо. 12,13). Однак, коли добре приглянутися, видно, що цей в'їзд відбувався в атмосфері загрози і ненависті з боку первосвященників, які задумувалися вбити Ісуса і Лазаря (пор. Йо. 11,57; 12,10.27). Щоб ліпше зрозуміти, про яку радість говорять недільні читання, треба взяти під увагу дві старозавітні цитати, які знаходимо в нашому євангельському уривку.

Макроконтекст: Перша цитата – це уривок псалма, який промовляє народ: «Осанна! Благословен той, хто йде в ім'я Господнє» (Пс. 118 (117),25–26). У цьому псалмі мова про переслідування праведника і його смертельну загрозу (вірші 5–13) та про порятунок від Бога, якому він вкінці дякує (вірші 13–24).

Оскільки сам Господь про себе говорить як про «камінь, яким знехтували будівничі» (Пс. 118,22; Мк. 8,31), і це саме проповідує апостол Петро (пор. Ді. 4,11), стає ясним, що новозавітні автори розуміли ввесь цей псалом, як суцільне пророцтво про страсті і воскресіння Ісуса Христа. Якраз це останнє – воскресіння Господнє, якого запорукою будо повернення до життя Лазаря – є основним джерелом християнської радости.

Друга цитата походить з книги пророка Захарії (пор. Зах. 9,9), який потішає «дочку Сіону» тим, що Бог визволить її полонених ізза «крови завіту» (пор. Зах. 9,11 LXX). Це формулювання в Новому Завіті відноситься до чесної Крови Ісуса Христа, яку Він пролляв за нас (пор. Мт. 26,28). Також тут, отже, радість, про яку була мова на початку, пов'язана зі спасительною Жертвою нашого Господа.

Керигма: Для нас, як віруючих, є очевидним, що ця сама Жертва уприсутнюється кожного разу, коли звершується Божественна Літургія (пор. 1 Кор. 10,16). Лишається однак питання, що в цьому контексті означає заклик «дочко Сіону»? Чому тут так важливий Сіон, як гора, на якій стояв Єрусалимський Храм? Відповідь знаходимо м. ін. у пророка Ісаї, який сповіщає про прихід Спасителя як «пагона Господнього» такими словами: «В той день пагін Господній буде в красі й у честі, і плід землі – в величі й славі для тих, що в Ізраїлі зосталися цілі. Хто зостанеться в Сіоні й лишиться в Єрусалимі, буде зватися святим, – кожен записаний для життя в Єрусалимі. Коли Господь обмиє бруд дочок сіонських і очистить Єрусалим від крови, що посеред нього, духом суду й духом руйнування, тоді він прийде й опочине над усяким місцем на горі

сіонській і над її зборами, як хмара в день, як дим і як світло палаючого вогню у ночі. Бо слава Господня буде над усім, мов захист» (Іс. 4,2–5). Це сповіщення пророче збулося під час Благовіщення, коли Архангел сказав Пречистій Діві Марії: «Дух Святий зійде на тебе й сила Всевишнього тебе отінить; тому й святе, що народиться, назветься Син Божий» (Лк. 1,35). 

З цього випливає, що саме Богородиця є обіцяним «Містом Божим», новим «Єрусалимом». Марії ще тим більше прислуговує титул «дочка Сіону», оскільки, згідно з переданням, св. Анна народила її в цьому місті (в теперішній північно-східній частині Єрусалиму, біля Левових воріт). Тому власне кожен, хто належатиме до неї, як дитина до Матері (див. Йо. 19,26–27), «буде зватися святим», тобто осягне спасіння. Тож нехай вона допоможе нам достойно приймати Тіло і Кров її божественного Сина, щоб єднаючися з Ним, ми могли преживати Його святі страсті і з радістю споглядати Його славне воскресіння. Амінь.

о. д-р Мирослав Йосиф Лопух (Східна Колегія, Айхштетт)

Дивіться також