Апостольський екзархат для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії
Перша молитва українців з архиєреєм
19 травня 2026
У неділю, 18 травня 2026 року, владика Богдан, апостольський екзарх для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії, звершив першу Архиєрейську Божественну Літургію в українській громаді м. Ашаффенбург.
Молода громада — живий плід
Громада в Ашаффенбурзі існує лише рік, проте вже демонструє помітний духовний поступ. Символічним вінцем цього першого року стала урочиста подія, яка відбулася під час самої Літургії: Перше Святе Причастя прийняла одна з юних парафіянок — знак того, що в новій спільноті вже проростає і плодоносить духовне життя.
Єпископ Богдан сердечно подякував настоятелю о. Іванові Сохану та всім, хто допомагає йому у служінні, і запевнив громаду у своїй молитовній підтримці.
«Отче!» — молитва, яка все змінює
В основу проповіді владика Богдан поклав уривок із «Архиєрейської молитви» Ісуса Христа (Йо. 17, 1–13) — молитви Господа напередодні страстей, у якій відкриваються Його найглибші стосунки з Небесним Отцем і учнями.
Єпископ звернув увагу на перший жест Ісуса у цій молитві: «Ісус, звівши очі до неба, промовив: „Отче!“». „Ісус починає своє спілкування з Богом не зі зосередження на земних справах, не на загрозах і стражданнях, які вже чекають на Нього попереду. Він скеровує свій погляд до неба — до Бога, Якого Він називає і Який справді є Отцем“, — наголосив архиєрей.
Саме це, підкреслив проповідник, є серцем справжньої молитви: ставити в центр уваги не себе, не свої страхи й клопоти, а давати перше місце Богові і пригадувати собі, ким Він є: «Батьком, Татом, Який нас безмежно і безумовно любить та здатний перевести через усі випробування і страждання цього світу до повноти життя в Собі».
Година Ісуса — і година кожного учня
Розмірковуючи над словами «Прийшла година!», владика Богдан пояснив, що ця година — не просто час страстей, а момент найвищого вияву жертовної любові. «Це — година Ісуса і година кожного справжнього Христового учня: момент у житті, коли настає час жити радикально і до кінця волею Божою, навіть якщо це вимагатиме жертв, зусиль і самовідречення», — сказав єпископ.
При цьому апостольський екзарх наголосив: Ісус не шукає власної слави. Він живе логікою чистого дару — сам отримує від Отця і безкорисливо віддає іншим. «Між Отцем і Сином існує досконалий зв’язок взаємного обдарування. Син не приписує собі нічого, але сприймає все як чистий дар Небесного Отця».
Від претензій — до вдячності
Окремо єпископ зупинився на спокусі жити «егоїстичною логікою претензій» — відчуттям, що хтось тобі щось винен: батьки, діти, сусіди, Церква, або навіть сам Господь Бог. «Це — світська логіка, яка не веде до життя, а навпаки — висмоктує його. Від таких людей хочеться віддалитися, бо від них віє холодом», — сказав архиєрей. Натомість справжня молитва вчить людину смиренно визнавати, що все є чистим Божим даром, і вміти дякувати — за всіх і за все.
Молитися — за себе і за ближніх
Завершуючи проповідь, владика Богдан нагадав, що у справжній молитві завжди є місце для іншої людини. Навіть у молитві «Отче наш», коли молиться одна особа, звучить спільнотне «ми» — «дай нам», «прости нам». Наші ближні, підкреслив єпископ, не є нашою власністю: «Вони є Божим даром для мене, але водночас залишаються Божими. Моє покликання — передавати їм Божі слова, ділитися з ними Божим життям і — перш за все — молитися за них».
Завершальним акордом проповіді стало прохання, з яким апостоли свого часу звернулися до Христа, побачивши, як Він молиться: «Господи, навчи нас молитися!» — слова, якими єпископ запросив усю громаду на шлях глибшого молитовного життя.
