Апостольський екзархат для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії
Роздуми до читань VII неділі після Пасхи, святих отців I Вселенського Собору
31 травня 2025
Ці біблійні роздуми є більш загальними, ніж недільна гомілія-проповідь, яка спрямована на духовні потреби конктетної церковної громади. Тому вони можуть послужити у підготовці до неї або як її доповнення. Пропоновані тут роздуми мають передусім на меті поглиблення контакту зі Святим Письмом, а не його підміну. Тому перед читанням, рекомендується ще раз почути недільне Євангеліє і Апостола та помолитися, щоб Святий Дух допоміг втілитися Божому Слову у нас, подібно як колись у лоні Пречистої Діви Марії, якій у Назареті благовістив архангел Гавриїл.
Недільний Апостол і євангельський уривок:
Ді. 44 зач.; 20,16–18.28–36
В тих днях 16 Павло вирішив плисти попри Ефес, щоб не баритися в Азії; поспішав бо, щоб, по змозі, на день П’ятидесятниці бути в Єрусалимі. 17 З Мілету він послав у Ефес і прикликав пресвітерів Церкви. 18 Коли ж вони прийшли до нього, він до них промовив: 28 «Зважайте на самих себе й на все стадо, над яким Дух Святий поставив вас єпископами, щоб пасли Церкву Божу, що її він придбав кров’ю власною. 29 Я знаю, що по моїм відході ввійдуть поміж вас вовки хижі, які не щадитимуть стада. 30 Та й з-поміж вас самих повстануть люди, що говоритимуть погубні речі, щоб потягнути за собою учнів. 31 Тому чувайте, пригадуйте собі, що я три роки, ніч і день, не переставав кожного з вас із сльозами наводити на розум. 32 А тепер передаю вас Богові і слову його благодаті, що може збудувати й дати вам спадщину між усіма освяченими. 33 Ні срібла, ні золота, ані одежі я не вимагав ні від кого. 34 Ви самі знаєте, що моїм потребам і тих, які зо мною, служили оці руки. 35 У всьому я показав вам, що, так працюючи, треба допомагати слабосильним і пам’ятати слова Господа Ісуса, що сам сказав: „Більше щастя — давати, ніж брати“». 36 Промовивши це, він упав на коліна і з усіма ними почав молитися.
Йо. 56 зач.; 17,1–13
В той час 1 Ісус, підвівши очі свої до неба, проказав: «Отче, прийшла година! Прослав свого Сина, щоб Син твій тебе прославив, 2 згідно з владою, що її ти дав йому над усяким тілом: дарувати життя вічне тим, яких ти передав йому. 3 А вічне життя у тому, щоб вони спізнали тебе, єдиного, істинного Бога, і тобою посланого — Ісуса Христа. 4 Я тебе на землі прославив, виконавши те діло, яке ти дав мені до виконання. 5 Тепер же прослав мене, Отче, у себе — славою тією, що її я мав у тебе перед тим, як постав світ! 6 Я об’явив твоє ім’я людям, яких ти від світу передав мені. Вони були твої, ти ж передав мені їх, і зберегли вони слово твоє. 7 Нині збагнули вони, що все, тобою дане мені — від тебе; 8 слова бо, тобою мені дані, я їм дав, і сприйняли вони їх, і справді збагнули, що від тебе я вийшов, і увірували, що ти мене послав. 9 Молю ж за них: не за світ молю, лише за тих, яких ти передав мені, бо вони — твої. 10 І все моє — твоє, твоє ж — моє, і в них я прославився. 11 Я вже більш не у світі, а вони у світі, і я до тебе йду. Отче Святий! Заради імени твого бережи їх, тих, що їх ти мені передав, щоб були одно, як ми! 12 Бувши з ними у світі, я беріг їх у твоє ім’я; тих, яких ти передав мені, я їх стеріг, і ніхто з них не пропав, лише син загибелі, щоб збулося Писання. 13 Тепер же іду до тебе, і кажу те, у світі бувши, щоб вони радощів моїх мали у собі вщерть».
Мікроконтекст: Наш недільний євангельський уривок, це тзв. «архиєрейська молитва» Ісуса Христа, яку Він сказав як закінчення Своєї довгої промови під час Тайної Вечері, у ночі перед Своїми страстями: «Я більше не у світі» (Йо. 17,11). Подібно й нинішній Апостол — це прощальні слова святого Апостола Павла, під кінець його третьої місійної подорожі (див. Ді. 18,23–21,17), яка завершилася ув’язненням у Єрусалимі (див. Ді. 21,27–40) і мучеництвом у Римі.
З огляду на це, ті два читання мають багато спільних точок: м. ін. вони є підсумком трьох років навчання (див. Ді. 20,31), передбачають майбутні розколи і єресі (див. Ді. 20,29–30) і якраз тому в них присутня наполеглива молитва про єдність (див. Йо. 17,11.21) і віддання учнів під захист Божої благодаті (див. Ді. 20,32; Йо. 17,11). В кінці йдеться теж про виконання місії, яку дав Ісус (див. Ді. 20,24) і Небесний Отець (див. Йо. 17,4).
Макроконтекст: Не випадковим є теж факт, що обидві проповіді сказано в контексті Євхаристії, бо перед тим сказано, що апостол Павло вів у Тріаді бесіду під час «ламання хліба», яка затягнулася аж до півночі (див. Ді. 20,7). Також «архиєрейська молитва» Ісуса відбувається, як вже зазначено, в рамках Тайної Вечері — першої Євхаристії, яку звершив сам Спаситель, передавши її служіння Своїм апостолам і їхнім наступникам (див. Лк. 22,19).
Керигма: Як заповіт Ісуса, Євхаристія є центром життя Його учнів. Власне в її контексті стає зрозумілою Його молитва про єдність Церкви. Цієї єдності не може створити людина, бо вона є даром самого Бога. Людина може однак шкодити цій єдності, через різні розколи та єресі. Відомим прикладом такого злодіяння є аріянство, тобто фальшива наука Арія, проти якого виступили святі Отці І-го Вселенського Собору в Нікеї 325 року, яких пам’ять нині вшановуємо. Про тих, хто відійшов від єдності зі святою Церквою, Ісус сказав до св. сестри Фаустини: «У гірких стражданнях вони роздирали Моє Тіло й Серце, тобто Мою Церкву. Коли вони повертаються до єдності з Церквою, Мої рани гояться, полегшуються Мої страждання».
Тож, ставши на коліна, молімся з Господом нашим Ісусом Христом, зі св. апостолом Павлом і всіма Святими, за тих, «яких Дух Святий поставив єпископами, щоб пасли Церкву Божу, що її Він придбав кров’ю власною» (Ді. 20,28): О Крове і Водо, що виплила з Найсвятішого Серця Ісусового як цілюще джерело Милосердя для нас, на Тебе уповаємо і в Тобі всю свою надію покладаємо! Амінь.
о. д-р Мирослав Йосиф Лопух
