Апостольський екзархат для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії
В Ісландії відбулася посвята родин під покров Матері Божої Неустанної Помочі
6 липня 2026
5 липня 2026 року у свято Матері Божої Неустанної Помочі в столиці Ісландії Рейк’явіку відбулося особливе богослужіння, яке стало свідченням живої міжобрядової єдності: українська греко-католицька спільнота разом із вірними римо-католицького та інших обрядів і віровизнань взяла участь у Святій Літургії та здійснила посвяту родин під покров Пресвятої Діви Марії Неустанної Помочі. Душпастирем української спільноти в Ісландії є о. Михайло, ЗНІ.
Проповідь священника римо-католицької спільноти
Проповідь під час Святої Літургії виголосив парох храму римо-католицької спільноти о. Деніс О’Лері. Звертаючись до вірних, він запросив усіх присутніх довіритися материнській опіці Пресвятої Богородиці: «Сьогодні, роздумуючи перед цією святою іконою, довірмо Пресвятій Діві Марії, нашій Небесній Матері, усі наші страхи. Віддаймо в Її руки самих себе, наші сім’ї та всіх тих, за кого молимося».
Особливу увагу проповідник зосередив на христоцентричному вимірі почитання Богородиці, наголосивши: «Той, Кого Вона тримає на руках, є Тим, Хто тримає у Своїх руках увесь світ. А якщо Він тримає весь світ, то тримає також і кожного з нас».
Завершуючи проповідь, о. Деніс О’Лері закликав вірних шукати в Матері Божій Неустанної Помочі джерело сили та радості: «Нехай Матір Божа Неустанної Помочі завжди провадить нас до Свого Сина, а Її материнська опіка буде для нас пристановищем, силою та джерелом радості».
Посвята родин і молитовна єдність
Центральним моментом святкування стала посвята родин під покров Матері Божої Неустанної Помочі, яка об’єднала українців різних обрядів і традицій. Свято стало промовистим свідченням того, що шанування Пресвятої Богородиці є живим містком між різними гілками Христової Церкви.
Вдячність української спільноти
Українська спільнота в Ісландії висловила щиру вдячність за молитовну підтримку, яку виявляє місцева католицька спільнота щодо України в час війни, а також за гостинність та можливість вірним візантійського обряду молитися у храмі разом із братами і сестрами в Христі.
