Апостольський екзархат для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії
Архипастирський візит владики Богдана до українців у Вайле
13 січня 2026
10–12 січня 2026 року українська громада в місті Вайле (Данія) разом зі своїм душпастирем о. Василем Смицнюком пережила особливий час духовної радості, єдності та молитви під час архипастирського візиту владики Богдана, апостольського екзарха для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії.
Під час цього візиту єпископ провів низку теплих і важливих зустрічей з головами українських громадських організацій у Данії, представниками консульської установи, у діалозі з якими йшлося про життя української спільноти в Данії, виклики воєнного часу, важливість збереження духовної, національної та культурної ідентичності за кордоном.
А також архиєрей зустрівся з молоддю під час спільного сніданку з пластунами, яких владика Богдан заохотив бути свідомими християнами й відповідальними громадянами, наголосивши на важливості формації характеру, служіння та любові до України.
Центральною духовною подією стала Божественна Літургія, в якій взяв участь місцевий єпископ Римо-Католицької Церкви в Данії — Чеслав Козун і місцевий католицький парох о. Ґрегор Пах.
У своїй проповіді владика Богдан закликав вірних віднайти християнський сенс щоденного життя та дозволити Христові увійти у найзраненіші простори людського серця.
Роздумуючи над євангельським уривком неділі після Богоявлення (Мт.4, 12–17), архиєрей звернув увагу на тридцятилітній період прихованого життя Ісуса в Назареті, наголосивши, що саме ця «тиха» частина життя Спасителя надає глибокого сенсу нашій повсякденності.
«Ісус вчився мистецтву жити, подібно як кожен з нас покликаний до життя, мусить постійно вчитися правильно на цьому світі жити», — сказав проповідник.
Єпископ підкреслив, що рідний дім є першою і найважливішою школою молитви, праці та людських відносин, де віра передається не лише словами, а прикладом життя: «Молитва батьків, їхня відкритість до Божого слова, їхні життєві пріоритети — усе це є школою духовного життя».
З болем, але й надією, він зауважив, що криза віри в сучасному світі часто пов’язана з тим, що «всередині християнських родин перервався ланцюг передавання віри з покоління в покоління».
Назарет, за словами проповідника, є також школою праці та служіння, де навіть найпростіша щоденна рутина може стати дорогою до святості: «Ті тридцять років Ісуса в Назареті є відкупленням усього нашого життя в його повсякденності, бо сам Бог взяв його на себе».
Особливо зворушливими стали слова апостольського екзарха про дім як простір любові та взаємин, що має особливе значення для українців, змушених покинути рідні домівки через війну: «Дім — це не лише муровані стіни. Це близькі люди, почуття безпеки, затишку і любови, а також рідна Церква, яка є домом нашого Небесного Отця».
На завершення владика Богдан, звертаючись до вірних, закликав не замикатися у смутку за втраченою домівкою, а будувати свій Назарет там, де Господь веде сьогодні: «Коли поставимо у центрі нашого життя Ісуса, матимемо всюди відчуття рідного дому, бо наш божественно-людський Назарет буде завжди з нами».
