Єпископи УГКЦ у Західній Європі звершили Архиєрейську Божественну Літургію в катедральному храмі Мюнхена: «Дивитися так, щоби побачити»

Перед церквою єпископів зустрів о. Володимир Війтович, адміністратор катедрального храму. Разом із ним архиєреїв на парафії привітали діти, які зустріли гостей із теплом і радістю.

Проповідь: Господь, який не проходить мимо

Проповідь владики Григорія була присвячена євангельській розповіді про воскресіння сина вдови з Наїна (Лк 7, 11–16). Проповідник нагадав, що кожен із нас бував у ситуаціях, коли відчував себе безпорадним, і що найбільшою безпорадністю є зустріч зі смертю. «Тоді ми розуміємо, що будь-які наші людські зусилля є марними», — сказав він. Однак у цій євангельській сцені зі смертю зустрілися не лише люди, а й сам Ісус — Джерело життя.

Архиєрей звернув увагу на те, як Господь дивиться на вдову, що проводжає єдиного сина. Сучасній людині, зауважив він, добре знайомий інший погляд: коли зранку відкриваємо новини й бачимо страшні кадри зруйнованих будинків, заплаканих і вбитих людей, наш погляд часто стає «фотографічним». Один кадр змінює інший, і в душі нічого не залишається. «Але інакше дивиться Господь. Для Нього кожна людина є неповторною, єдиною, особливою», — наголосив проповідник. «Христос не лише помітив жінку, а й зглянувся над нею: її біль став Його болем», — зауважив єпископ.

Не відвертати погляду від чужого болю

За словами владики Григорія, у цьому полягає великий урок для кожного, що перед людською бідою легко відвернути погляд і пройти мимо, але Господь прийшов у Наїн саме для того, щоб зустріти похоронну процесію й стати поруч зі страждальницею. «Ми всі є безпорадні перед смертю, але ми завжди можемо бути поруч із тими, хто страждає», — сказав він. Проповідник закликав не допускати, щоб черствість і байдужість заволоділи серцем, і з болем зауважив, що нині трапляється й так, що на похорон військових, які віддали життя за нас, приходить зовсім мало людей, і плачучу матір нікому підтримати.

«Юначе, встань!»

Владика Григорій наголосив, що Господь доторкається до мар, що в старозавітньому розумінні робило людину нечистою, бо прийшов розділити нашу долю й нашу смертність, увійти в нашу смерть, щоб її перемогти. Слова «Юначе, встань!» адресовані не лише юнакові з Наїна, а ними Господь звертається до кожного з нас, закликаючи прийняти дар вічного життя. Після того, як зі смертю зустрівся й переміг її Ісус, смерть уже не є останнім словом у нашому бутті, а стає містком до вічності.

Повертаючись до теми болю в Україні, єпископ згадав українських матерів, дружин, батьків і дітей, які ховають своїх рідних. «Ми не маємо людських слів, щоб потішити наших українських матерів, які хоронять своїх синів. Але потіхою для них нехай буде Боже слово», — сказав він, нагадавши про віру у воскресіння з мертвих і зустріч із тими, кого вони втратили.

Заклик до дії

Завершуючи проповідь, владика Григорій підсумував послання Євангелія: «Дивитися так, щоби побачити. Бачити так, щоби зворушитися. Щоб мати сміливість увійти в біль іншої людини. І не лише поспівчувати, але також і діяти, допомагати, робити все, що від нас залежить, щоб хоч трохи зменшити страждання наших ближніх».

Подячне слово владики Богдана: «Де Церква Христова, там є життя і надія»

Наприкінці Літургії із подячним словом до вірних звернувся владика Богдан. Він щиро подякував єпископам за те, що вони відвідали парафію, молилися разом із громадою і за неї. «Нехай Господь Бог благословить наших владик, бо там, де є Церква Христова, там є життя і там є надія», — сказав він. Єпископ згадав, що Папа Венедикт XVI відбував свій візит до Німеччини під гаслом «Де Бог, там надія», і зазначив: "у щоденному житті нам нерідко бракує надії, але посеред великих труднощів ми її не втрачаємо, бо знаємо, що Бог є з нами".

Архиєрей також пригадав, як три роки тому в Україні висвятили трьох єпископів: «У мене зродився образ, ніби Бог хоче посеред війни пригорнути нашу Церкву і наш народ своїми батьківськими, переможними обіймами», — поділився він. Подібним знаком Божої близькості архиєрей назвав і присутність УГКЦ у Західній Європі. «Господь Бог не покидає свій народ. Він його пригортає, запевняє силу і дає велику надію», — наголосив апостольський екзарх. За його словами, цей процес ще не завершений, адже воєнне лихоліття занесло до країн Західної Європи багато українців, і Церква працює над тим, щоб послужити їм якомога краще.

Владика Богдан подякував єпископам також за можливість разом координувати й розвивати душпастирську працю. «Хочемо разом діяти, бо в єдності сила народу, в єдності запорука нашої перемоги», — підсумував архиєрей.

Дивіться також

10 жовтня Єпископи УГКЦ у Західній Європі працювали над перспективами душпастирства українців у час війни 10 жовтня «Святість для Христа — це увійти туди, де найбільше потрібна Божа присутність», — владика Григорій Комар звернувся до єпископів з духовним словом 10 жовтня Українські єпископи із Західної Європи відвідали Східний колегіум в Айхштетті