Апостольський екзархат для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії
Коментар на Євангеліє неділі сиропусної
11 лютого 2024
Перед читанням цього коментаря, рекомендується ще раз почути недільне Євангеліє і Апостола та помолитися, щоб Святий Дух допоміг втілитися Божому Слову у нас, подібно як колись у лоні Пречистої Діви Марії, якій у Назареті благовістив архангел Гавриїл
Недільний Апостол і євангельський уривок:
Рим. 112 зач.; 13,11–14,4
11. Браття, тепер ближче нас спасіння, ніж тоді, як ми увірували. 12. Ніч проминула, день наблизився. Відкиньмо, отже, вчиники темряви й одягнімось у зброю світла. 13. Як день, поводьмося чесно: не в ненажерстві та пияцтві, не в перелюбі та розпусті, не у сварні та заздрощах; 14. але вдягніться у Господа Ісуса Христа і не дбайте про тіло в похотях. 1. Слабкого у вірі приймайте, не вступаючи з ним у суперечки. 2. Один вірить, що можна все їсти, а слабкий їсть городину. 3. Хто їсть, хай тим, що не їсть, не гордує; а хто не їсть, хай того, що їсть, не судить, бо Бог його прийняв. 4. Ти хто, що чужого слугу судиш? Своєму господареві стоїть він або падає; але він стоятиме, бо Господь може підтримати його.
Мт. 17 зач.; 6,14–21
14. Сказав Господь: Коли ви прощатимете людям їхні провини, і Отець ваш небесний простить вам. 15. А коли ви не будете прощати людям, і Отець ваш небесний не простить вам провин ваших. 16. Коли постите, не будьте сумні, як лицеміри: бо вони виснажують своє лице, щоб було видно людям, що вони постять. Істинно кажу вам: вони вже мають свою нагороду. 17. Ти ж, коли постиш, намасти свою голову й умий своє лице, 18. щоб не показати людям, що ти постиш, але Отцеві твоєму, що в тайні; і Отець твій, що бачить у тайні, воздасть тобі. 19. Не збирайте собі скарбів на землі, де міль і хробаки нищать і де злодії підкопують і крадуть. 20. Збирайте собі скарби на небі, де ні міль, ні хробаки не точать і де злодії не проломлюють стін і не крадуть. 21. Бо де твій скарб, там і твоє серце буде.
Мікроконтекст: Напередодні Великого Посту, в Сиропусну неділю (неділя прощення) нам пропонуються два біблійні читання. Через них свята Церква показує, як уникнути найчастіших помилок, добре провести пісний час і отримати з нього максимальну духовну користь. Спочатку пригляньмося читанню Апостола, щоб ясніше зрозуміти Євангеліє. В посланні до Римлян aпостол Павло протиставляє дві постави, які виключають себе взаємно, немов «день» і «ніч» (див. Рим. 13,12). Першою поставою є перебування у близьких відносинах з Богом: «вдягніться у Господа Ісуса» (Рим. 13,14), другою — життя в гріхах, наприклад у ненажерстві, пияцтві, перелюбі, розпусті, сварні та заздрощах (див. Рим. 13,13). Окрім цього мова ще про стриманість від певних страв (див. Рим. 14,2–3).
Ці теми присутні й у нашому євангельському уривку, який завершує науку Ісуса Христа присвячену трьом добрим ділам: милостині, молитві і постові (див. Мт. 6,1–18). Тут бачимо подібне протиставлення: з одного боку — небесний Отець, який винагороджує за добро (див. Мт. 6,4.6.18), а з другого боку — хибна поведінка «лицемірів» (гр. гіпокрітаí) та поган, за яку Бог нагороди не дає (див. Мт. 6,2.5.7.16). Щоб бути насправді успішним, потрібно отже мати властиві відносини з Богом, але їх, на жаль, розриває гріх.
Це добре видно на прикладі молитви «Отче наш», яка знаходиться безпосередньо перед нашим уривком. В ній на першому місці стоять Божі справи (див. Мт. 6,9–10), а щойно опісля згадуються основні потреби людини (див. Мт. 6,11–13). При тому кидається в очі, що попри «хліб наш насущний» слід просити про прощення гріхів (див. Мт. 6,12), бо без цього і молитва і всі інші добрі діла — безплідні, оскільки «Бог не вислухує грішників» (Йо. 9,31). Але: «Коли ви прощатимете людям їхні провини, і Отець ваш небесний простить вам» (Мт. 6,14). Таке взаємне прощення є передумовою всякого доброго діла і тому ці слова читаються якраз напередодні Великого посту!
Макроконтекст: Без прощення гріхів та справжньої поправи життя навіть так добрі речі як піст чи молитва можуть деградувати до зовнішніх проявів побожности, які щоправда кидаються в очі людям (див. Мт. 6,5.16), але вони немилі Богові, який «бачить у тайні» (Мт. 6,4.6.18). Перед такою удаваною поведінкою Спаситель перестерігає словами: «Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри (гр. гіпокрітаí), що схожі на гроби побілені, які зверху гарними здаються, а всередині повні кісток мертвих і всякої нечисти. Отак і ви: назовні здаєтесь людям справедливі, а всередині ви сповнені лицемірства й беззаконня» (Мт. 23,27–28). Ісус Христос так строго критикує тих, які роблять все, щоб їх хвалили інші, бо з цим пов’язаний брак щирої віри і любови до Бога: «Та я спізнав вас, що не маєте в собі любови до Бога. […] Як можете ви вірувати, коли ви славу один від одного приймаєте, а слави, яка від самого Бога, не шукаєте?» (Йо. 5,42.44).
Керигма: До певної міри ця проблема доторкає всіх людей, бо всі ми є зранені первородним гріхом. Часто ми робимо добрі речі, наприклад постимо, даємо милостиню або молимося, керуючися однак не Божою, а (нездоровою) власною любов’ю, тобто егоїзмом. У таких випадках ми розчаровуємося, коли нас інші не похвалять або не приймуть. Тоді буваємо зранені або навіть гніваємося на них. Щоб уникнути цього, нам потрібно присвятити все Богові через руки Богородиці і Приснодіви Марії, яка як єдина з людей, разом зі своїм Божественним Сином Ісусом Христом, була вільна від первородного і особистого гріха. Вона перебувала у близьких відносинах з Богом, як про це засвідчив архангел Гавриїл: «Радуйся, благодатна, Господь з тобою!» (Лк. 1,28). Подібно як Ісус Христос, вона завжди виконувала волю Бога Отця, шукаючи Його слави (див. Лк. 1,46), а не дивлячись на похвалу від людей. За це Бог вивищив її понад усіх святих і зволив, щоб її ублажали всі роди (див. Лк. 1,48). І ми, коли будемо постити, молитися чи творити інші добрі діла, присвятивши їх Богородиці, досягнемо похвали і у людей і у Бога.
о. д-р Мирослав Йосиф Лопух (Східна Колегія, Айхштетт)
