Неділя 32-га після П’ятидесятниці (Неділя по Богоявленні)

У Неділю по Богоявленні, яке в нашому обряді співпадає зі святом Хрещення Ісуса Христа в Йордані, свята Церква доручає нам два біблійні читання, щоб глибше задуматись над нашим Хрещенням і, щоб воно не було тільки гарним обрядом, але насправді плодотворним фундаментом духовної обнови.

Еф. 224 зач.; 4,7–13

Браття, 7 кожному з нас дана благодать за мірою Христових дарів. 8 Тому й сказано: «Вийшов на висоту, забрав у полон бранців, дав дари людям.» 9 А те «вийшов» що означає, як не те, що він був зійшов і в найнижчі частини землі? 10 Той же, хто був зійшов на низ, це той самий, що вийшов найвище всіх небес, щоб усе наповнити. 11 І він сам настановив одних апостолами, інших — пророками, ще інших — євангелистами і пастирями, і вчителями, 12 для вдосконалення святих на діло служби, на будування Христового тіла, 13 аж поки ми всі не дійдемо до єдности в вірі й до повного спізнання Божого Сина, до звершености мужа, до міри повного зросту повноти Христа.

Мт. 8 зач.; 4,12–17

В той час, 12 почувши, що Йоана ув’язнено, Ісус повернувся в Галилею 13 і, покинувши Назарет, пішов і оселився в Капернаумі, що при морі, на границях Завулона та Нафталі, 14 щоб збулося те, що сказав був пророк Ісая: 15 «О земле Завулона та земле Нафталі, приморський шляху, країно за Йорданом, поганська Галилеє! 16 Народ, який сидів у темноті побачив велике світло; тим, що сиділи в країні й тіні смерти, — зійшло їм світло.» 17 З того часу Ісус почав проповідувати й говорити: «Покайтесь, бо Небесне Царство близько».

Мікроконтекст:

У посланні до Ефесян Апостол Павло заохочує вірних до єдности, основаної на «одному Господі» (Еф. 4,5), який, здійснивши наше спасіння на хресті, воскрес із мертвих і «вийшов на висоту, забрав у полон бранців, дав дари людям» (Еф. 4,8). Тут, наводячи стишок псалма (див. Пс. 68,19), святий Павло робить натяк на Вознесіння Христове й Зіслання Святого Духа, який розділяє різні дари-харизми: «І він сам настановив одних апостолами, інших — пророками, ще інших — євангелистами і пастирями, і вчителями» (Еф. 4,11). Якраз ці дари, які є одночасно церковними служіннями, мають допомогти в збудуванні спільноти віруючих як єдиного містичного Тіла Христа (див. Еф. 4,12), «аж поки ми всі не дійдемо до єдности в вірі й до повного спізнання Божого Сина» (Еф. 4,13). Щось подібного бачимо й в історії спасіння, коли Бог спочатку посилав пророків, з яких останній — Йоан Хреститель, а згодом тих, які проголошували Євангеліє. Слід зазначити, що хоч Боже Об’явлення з бігом часу щораз то більше відкривалося, то однак між Старим і Новим Завітом існує суттєва тяглість. Це видно особливо в тому, що Йоан Хреститель і Ісус Христос починають свою проповідь тими самими словами: «Покайтесь, бо наблизилося Небесне Царство» (Мт. 3,2; 4,17).

Макроконтекст: 

Покаяння є отже невід’ємним змістом Доброї Новини: «Так написано, що треба було, щоб Христос страждав і третього дня воскрес із мертвих, і щоб у його ім’я проповідувалось покаяння на відпущення гріхів усім народам, почавши від Єрусалиму» (Лк. 24,46–47). Те саме проповідували й апостоли: «Покайтесь і нехай кожний з вас охриститься в ім’я Ісуса Христа на відпущення гріхів ваших» (Ді. 2,38). Більше цього, без покаяння, яке так віддано голосив Йоан Хреститель, не можна взагалі зрозуміти місії Ісуса Христа. Тому власне, запитаний книжниками і старшими про Свій месіянський авторитет, Він відповідає також питанням: «Йоанове хрищення було з неба чи від людей?» (Мк. 11,30) Знав бо добре, що всі ті, які раніше відкинули заклик Йоана до навернення, відкинуть Його й Боже спасіння, заради якого Він мав померти на хресті (див. Лк. 7,33–34).

Керигма/Традиція Церкви: 

Оскільки сьогодні (7.01.) свята Церква обходить також і Собор Йоана Хрестителя, варто задуматись ще на одну мить над його ключовим завданням як Предтечі Ісуса Христа. Пообразом Йоана в Старому Завіті був славний пророк Ілля, як про це говорить його батько, Захарія: «І сам він [Йоан] ітиме перед ним [Ісусом] з духом та силою Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей» (Лк. 1,17). Майже такі самі слова знайдемо в пророка Малахії (див. Мал. 3,23). Тут також лунає заклик до покаяння, про яке ми вище говорили: «Поверніться ж до мене, і я до вас повернуся, — говорить Господь сил» (Мал. 3,7). Цікавим є теж факт, що в цій книзі Господь Бог називає майбутнього Предтечу «мій посланець» (євр. «малеахí»), що в грецькій мові передається як «áнгелос» (див. Мал. 3,1). З цієї причини, як також з огляду на «ангельський» спосіб життя, в іконописі святий Йоан представлений часто з крилами як ангел.

Це все збігається з нашим церковним переданням, згідно з яким завданням ангелів є власне напоумляти й закликати людей до навернення, як читаємо в молитвослові: «Захисти нас святими ангелами твоїми, щоб ми, їх охороною збережені й напоумлені, осягнули єдність віри та зрозуміння неприступної твоєї слави». Подібність цієї молитви зі словами св. апостола Павла з нинішнього уривку (див. Еф. 4,13) — невипадкова! Зрештою, ангел є теж тим, який виразно закликає до навернення й покути в таємничому видінні малих дітей з Фатіми, щоб «наш ласкавий, і добрий, і чоловіколюбний Бог змилосердився й відвернув від нас свій гнів і заслужені кари та помилував нас» (прохання єктенії на Малому Повечір’ї).

Підсумовуючи, можна сказати, що читання на неділю після Хрещення Ісуса Христа в Йордані підкреслюють зобов’язуючий характер тайни хрещення, яке в ранній Церкві завершувало довгий процес підготовки й навернення. Оскільки в наші часи переважно хрестимо немовлят, навернення лишається як завдання на ціле життя, «щоб, коли прийде Господь, ми могли світло вийти назустріч Йому зі всіма святими», серед яких і святий Йоан Хреститель, «і ввійти беззаборонно у чертог небесної слави Його і царювати з Ним у безконечні віки. Амінь».

о. д-р Мирослав Йосиф Лопух

Дивіться також

9 травня «Небо є там, де є любов», — владика Богдан у празник Вознесіння Господнього 4 травня Коментар на VI неділю після Пасхи (сліпородженого) 29 квітня Коментар на Євангеліє неділі Самарянки