Апостольський екзархат для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії
Новий номер часопису «Християнський Голос» присвячено 50-літтю мюнхенської катедри
14 листопада 2026
Вийшов жовтневий номер «Християнського Голосу» (ч. 14 (3186)). Його тема — 50-ліття освячення катедрального храму Покрови Пресвятої Богородиці та святого апостола Андрея Первозваного в Мюнхені. Розгорнута стаття на основі архіву Апостольського екзархату та еміграційної преси 1940–1970-х років вперше так докладно відтворює тридцятирічний шлях громади до власного храму.
У цьому випуску першою темою стала історія катедри — від задуму, народженого в таборах переміщених осіб, до живої громади сьогодні. Статтю підготувала головна редакторка Галина Береза.
Задум, народжений у таборах
Перший задум власного храму виник 1946 року, коли минало 350 років від Берестейської унії. На конкурс проєктів «Української Католицької Церкви на чужині» першу нагороду отримав архітектор Євген Блакитний за «Церкву-монумент»: під храмом мали постати символічна могила невідомого героя й зала пам’яті борців за волю України. Журі вирішило надрукувати 50 тисяч світлин проєкту, щоб зібрати кошти. Проте після грошової реформи 1948 року таборові збірки майже знецінилися, а з початком масової еміграції за океан праця комітету перервалася.
Друга спроба розпочалася 1957 року: громада придбала будинок на Schönbergstraße і замовила ескізи храму архітекторові Вільгельмові Ґертнерові. Пожертви надсилали українці з багатьох країн світу, а імена ктиторів обіцяли вписати до Золотої книги добродіїв.
| «Поможіть нам збудувати в Мюнхені свій рідний Божий Храм!» зі звернення Комітету будови церкви, 20 вересня 1957 року |
Від Гізінга до освячення
Владика Платон Корниляк і громада не погодилися, щоб українців «відсунули в якийсь закавулок». На початку 1970-х років Мюнхенський архиєпископський ординаріат передав екзархатові ділянку площею 5 600 м² на Schönstraße у районі Гізінг. Храм за проєктом архітектора Ервіна Шляйха звели в 1974–1976 роках. З 3,6 мільйона марок загальної вартості мільйон зібрали самі українці.
17 жовтня 1976 року владика Платон освятив катедру. Владиці співслужили понад двадцять священників, а помолитися прийшли майже 800 вірних з Німеччини, Австрії, Франції, Бельгії та Австралії.
| «Церква в екзилю має тепер вже частину нової Батьківщини, вона стала осілою». єпископ Ернст Тевес, 17 жовтня 1976 року |
Мова мистецтва і жива громада
Окремий розділ статті присвячено сакральному простору катедри: золотим мозаїкам, іконостасу й розписам Святослава Гординського. Розписи виконано на лляному полотні площею близько 200 квадратних метрів, яке потім наклеїли на стіни. 2024 року до іконостаса додали ікони блаженної Едіґни та блаженного священномученика Петра Вергуна, частка мощей якого спочиває в храмі.
Стаття розповідає також про душпастирів і сестер Служебниць, катехитичну школу, хори, молодь і громадське життя навколо катедри. Це і пластуни, і Організація українських жінок, і волонтерська допомога Україні після початку повномасштабної війни.
| «Справжній ювілей храму полягає не лише у вдячній пам’яті про минуле, а передусім у відновленні живої віри тих, хто сьогодні творить Церкву». владика Богдан Дзюрах |
Також у номері
У рубриці «Офіційно» опубліковано повний текст послання владики Богдана про Рік пам’яті блаженного священномученика Петра Вергуна та звернення голів Єпископських конференцій Європи «Нехай Господь дарує нам мир!». Читачі знайдуть також репортаж про ювілейну Літургію 17 жовтня 2026 року, новини екзархату й фотохроніку, новини УГКЦ і світу, 101-й випуск «Хронік періоду великої війни» та проповіді владики Богдана Дзюраха і владики Григорія Комара.
Читати номер: «Християнський Голос», жовтень 2026, ч. 14 (3186)
Довідка:
«Християнський Голос» — часопис Апостольського екзархату для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії, що виходить з 1947 року (рік видання 79). Головна редакторка — Галина Береза.
Катедральний храм Покрови Пресвятої Богородиці та святого апостола Андрея Первозваного в Мюнхені освячено 17 жовтня 1976 року. Він є головним храмом Апостольського екзархату.
