Апостольський екзархат для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії
Мюнхенська громада привітала владику Богдана з ювілейними датами
23 березня 2026
У неділю, 22 березня 2026 року, у катедральному храмі Покрову Пресвятої Богородиці в Мюнхені після Архиєрейської Божественної Літургії українська громада урочисто привітала Преосвященного владику Богдана Дзюраха з його ювілейними датами — 35-річчям ієрейських свячень, 20-річчям єпископського служіння і 5-річчям від дня інтронізації на Апостольського екзарха. Святкування зібрало духовенство, дипломатів, гостей з-за кордону, вірних парафії, хористів, молодь, дітей та пластунів.
Єдність у Христі — слово єпископа з Лондона
Серед почесних гостей був присутній Преосвященний владика Кеннет Новаківський, єпископ Єпархії Пресвятої Родини з осідком у Лондоні та Апостольський візитатор для українців греко-католиків в Ірландії та Північній Ірландії. У своєму вітальному слові він говорив про суть єпископського служіння — і про те, що стоїть за зовнішніми знаками архиєрейської гідності:
«Коли особа, як єпископ, починає носити такий одяг як мітра, то розуміє, що має велику відповідальність. Бо люди дивляться на тебе. Вони дивляться на мітру, на Панагію, на все. І вони напевно хочуть бачити більше у своєму духовенстві, а не тільки мітру. Вони хочуть знати, що єпископ має любов до народу».
Владика Кеннет наголосив на широті відповідальності ювіляра, який як член Постійного Синоду УГКЦ разом із Блаженнішим Святославом дбає про греко-католицькі спільноти в цілому світі — від Лондона до Бразилії. Своє вітання він завершив словами подяки:
«Сьогодні ми можемо святкувати ці 20 років, що владика є єпископ, і його любов до народу. Не тільки тут, в Мюнхені, але в цілому світу».
Вдячність від єпархії Мюнхена і Фрайзінга
Із братнім вітанням до владики Богдана звернувся монсеньйор Александер Гоффманн, відповідальний за іншомовні душпастирства у єпархії Мюнхена і Фрайзінга. Його слово стало виразом глибокої вдячності та поваги з боку місцевої Римо-Католицької Церкви до українського архиєрея, який уже п'ять років служить поруч — на одній землі, у спільній місії.
Монсеньйор Гоффманн привітав владику Богдана з ювілейними датами, наголошуючи на тих якостях, які громада найбільше цінує в єпископові: його присутності, відкритості, послідовності та повазі до людей — особливо в надзвичайно важкий час, який переживає український народ.
Своє слово монсеньйор завершив латинським та українським побажанням — «Ad multos annos» і «Многая літа» — зичачи владиці Богданові Божого благословення на всі майбутні роки, плани і завдання у служінні українській греко-католицькій спільноті.
Місток між культурами — привітання від пані Едіґни Келлерман
Серед тих, хто особисто привітав владику Богдана, була пані Едіґна Келлерман, колишня голова Товариства блаженної Едіґни у місті Пух. У своєму слові вона сердечно подякувала єпископові за дві важливі ініціативи, що зміцнюють духовні та культурні зв'язки між українською громадою і баварською землею.
По-перше, за організовані прощі до міста Пух, де спочивають мощі блаженної Едіґни, а по-друге, за організований пленер митців, присвячений поширенню та розвитку культу блаженної Едіґни.
Слово вдячності від Генерального консула України
Генеральний консул України у Мюнхені Юрій Никитюк висловив особисту вдячність владиці Богданові — як людині, чия мудрість і душевне тепло стають особливо важливими в час війни:
«Неабияка приємність, радість, честь бути поруч з вами, відчувати це світло. Відчувати ваше слово мудре, вашу пораду в цей надзвичайно складний для України час. Те, як ви охоплюєте, огортаєте людей своїм теплом, своєю мудрістю — це дійсно Божий дар».
Консул подякував владиці за настанову і підтримку — і за ту особливу довіру, що виникла між ними від першої зустрічі.
Відповідь владики Богдана: «Я не вибирав Мюнхена — Мюнхен був мені подарований»
Владика Богдан подякував консулові за плідну співпрацю, зазначивши, що їхні зустрічі — чи святкові, чи ділові — завжди природно переходять у розмову про служіння:
«Ми розуміємо, що ми тут не для відпочинку, а для служіння, для служби».
Єпископ також поділився роздумами про показаний під час святкування фоторепортаж із його служіння:
«Мені було приємно, що це не був портретний сюжет, але це був фоторепортаж. І всюди я не був сам. Я був з вами. Бо тільки тоді єпископ є справді пастирем, коли він є з громадою, з родиною і з тими вірними, серед яких Господь його покликав».
Згадуючи своє призначення до Мюнхена, архиєрей сказав:
«Я не вибирав собі Мюнхена. Мюнхен був мені подарований. І я прийняв його з вдячністю, очевидно, не знаючи, що на нас чекає. Але я знав, що завжди Господь буде з нами. І що я ніколи не буду сам».
Пам'ять про тих, хто на передовій
Особливим моментом у слові владики Богдана стала згадка про українських воїнів — тих, чиє служіння він назвав найподібнішим до жертви Христової:
«Сьогодні особливо хочемо думати про тих, чиє служіння є подібне до Ісуса найбільше. Вони віддають себе самих. На наших українських рубежах, там де є нескорений Київ».
Єпископ також передав слова вдячності і вірності Блаженнішому Святославу та матірній Церкві — Церкві, яка, за його словами, «стікає кров'ю, але залишається вірною, як завжди, Богові і рідному народові».
Своє слово владика завершив висловом глибокої вдячності всім — від сестер у резиденції та отців у канцелярії до душпастирів по всіх шести країнах екзархату, і особливо — вірним парафіянам, хористам, дітям, молоді та пластунам:
«Я такий щасливий, що я вас маю і що ми можемо разом Бога прославляти і Богові служити. Ми молимося, ми плачемо, ми радіємо і ми віримо у те, що Україна переможе».
Діти і пластуни — живе серце громади
Урочистості завершилися привітанням владики Богдана від дітей парафії та пластунів — молодого покоління громади, яке є живим свідченням того, що українська ідентичність, віра і любов до Батьківщини передаються з покоління в покоління навіть далеко від рідної землі.
А відтак адміністратор катедрального храму о. Володимир Війтович запевнив владику Богдана у молитві громади за його служіння та подякував єпископу за його батьківський провід.
