Апостольський екзархат для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії
«Люди слухають нас очима», — владика Богдан до священників про Боже Слово, приклад і братню любов
4 листопада 2026
4 листопада 2026 року, на третій день формаційного курсу для духовенства Апостольського екзархату, владика Богдан (Дзюрах) звернувся до священників зі словом під час Архиєрейської Божественної Літургії. Роздумуючи над читаннями дня з Першого послання до Солунян (1 Сол. 4, 1–12) та Євангелія (Лк, 11, 42–46), він говорив про Боже Слово як поживу для душі, про силу особистого прикладу священника та про братню любов у священничому гроні.
Слово, яке має стати тілом
Священники часто переймаються, чи люди чують Боже Слово, яке вони ретельно готують у проповідях. Проте на Літургії, наголосив єпископ, вони самі стоять як учні Христові. Тож Слово треба сприймати не як цікаву інформацію, а як поживу для душі: як хліб формує тіло, так Боже Слово має формувати спосіб мислення, спілкування і поведінки. Апостольський екзарх закликав наслідувати Богородицю, яка зберігала Слово у своєму серці. Щоденне роздумування над Писанням — це не лише припис канонічного права, а запрошення Божої любові: «Перебувайте в моїй любові». Архиєрей наголосив на тому, що хто не перебуває в Божому Слові, той занурюється в інший інформаційний простір, який часто не дає надії, а відбирає її.
Владика Богдан поділився спогадом про українську родину у Відні, яка запросила його на вечерю. Господиня дому запитала його про значення євангельського уривка, бо зранку вся родина обговорювала його за сніданком і не дійшла згоди. За словами єпископа, було дуже радісно бачити, що в родині за столом цікавляться глибиною і мудрістю Божого Слова.
«Відкрита книга» для вірних
Апостол Павло пише, що солуняни навчилися від нього, як жити, щоб подобатися Богові. Люди вчаться одні від одних, і вчаться передусім не зі слів, а з життя.
| «Є такий вислів, що діти слухають очима. Я переконаний, що це стосується і наших парафіян. Вони слухають нас не вухами, вони слухають нас очима. Відкрита книга, катехизм для наших вірних — це наше життя». Владика Богдан (Дзюрах) |
Тому кожен священник, за словами владики Богдан, має запитати себе, чого вірні вчаться від нього і який приклад він їм дає. Люди відчувають, чи священник справді живе з Богом і прямує до святості. Також єпископ наголосив на тому, що священник ніколи не спасається і не гине сам, він завжди веде за собою інших.
Докір, який кличе до навернення
Звертаючись до Євангелія дня, владика Богдан пояснив, що суворі слова Ісуса до фарисеїв, яких Він назвав побіленими гробами, — це не погроза, а вияв великої турботи про тих, кому довірено відповідальність у спільноті. Це докір, але водночас і запрошення до покаяння й навернення. Господь любить нас, тому кличе і не дозволяє задовольнятися досягнутим.
«Нам ще далеко до святості. Я говорю це передусім про себе», — зізнався архиєрей. Роздумуючи над подвигом блаженного Петра Вергуна, новомучеників і ув’язнених священників, він ставить собі питання, чи готовий хоч трохи потерпіти за Христа. Вузька дорога веде до спасіння, а широка й вигідна — до погибелі. Жертовність, наголосив єпископ, є виявом любові. Коли люди бачать, що священник жертовний, доступний і дбає про їхнє спасіння не менше, ніж про власне, вони горнуться до Церкви і самі зростають у святості.
Ісус дорікав служителям культу, що вони дбали про зовнішні практики, але занедбали справедливість і любов Божу. Владика Богдан застеріг священників від думки «я не такий поганий, злого не роблю», оскільки занедбання шкодять не лише особистій святості, а й усій Христовій спільноті.
Особиста молитва, якої ніхто не бачить
Ключем до священничого життя і служіння владика Богдан згадав заповідь Христа: «Щоб ви любили один одного, як я вас полюбив». Ця любов народжується з особистого перебування в Божій любові, у Слові Божому та приватній молитві.
| «Священнича молитва приватна і надзвичайно важлива. Її ніхто не бачить, але її всі відчувають». |
Єпископ розповів про священника, який під час відпустки їздив на восьмиденні ігнатіанські реколекції в повній мовчанці, з кількома годинами роздумів над Божим Словом щодня. Парафіяни після його повернення відчули, що він не просто відпочив, а відновив свій зв’язок із Божою любов’ю. Таке перебування у Слові, за словами владики Богдана, окрилює, лікує рани і дає силу до служіння та любові.
«Не ізолюйтеся»
Цією любов’ю, наголосив архиєрей, священники мають огортати передусім одні одних. Йдеться не лише про те, щоб збиратися двічі на рік, а про те, щоб бути справжньою спільнотою: цікавитися справами співбратів, спілкуватися на деканальному рівні, відвідувати одні одних, дружити родинами. Особливо він звернувся до отців, які служать далеко від інших: «Я вас дуже прошу, не ізолюйтеся самі, відкривайтеся одні до одних, цікавтеся одні одними, підтримуйте одні одних». Першим виявом взаємної любові апостольський екзарх назвав молитву одні за одних.
Владика Богдан нагадав і про рідних: попри навантаження душпастирськими обов’язками, священники мають знаходити час для дружин і дітей, які потребують їхньої уваги та доброго слова. Любов, зауважив він, — це дорога з двостороннім рухом, і кожен цінує вияв безкорисливої уваги, зокрема і єпископ.
| «Не робімо кривди одні одним! Принаймні з цього починається любов. З людяності почнеться побожність, а в побожності буде плід святості, плід любові». |
На завершення єпископ побажав, щоб Господь запалював і скріплював священників Своєю любов’ю, аби вони могли огортати нею одні одних, своїх рідних, усіх духовних дітей і поранений війною український народ.
