Апостольський екзархат для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії
«Пам’ятайте про наставників ваших»: владика Богдан у день пам’яті владики Платона Корниляка та митрополита Андрея Шептицького
1 листопада 2026
У неділю, 1 листопада 2026 року, апостольський екзарх для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії владика Богдан очолив Божественну Літургію в катедральному храмі Покрову Пресвятої Богородиці і св. ап. Андрея Первозванного в Мюнхені.
У проповіді архиєрей згадав великих наставників у вірі нашої Церкви — першого апостольського екзарха владику Платона Корниляка, праведного митрополита Андрея Шептицького, блаженних священномучеників Теодора Ромжу та Петра Вергуна, — і закликав вірних плекати живу пам’ять про них та наслідувати їхню віру.
«Дивлячись уважно на кінець їхнього життя, наслідуйте їхню віру»
Свої роздуми владика Богдан побудував на словах із Послання до євреїв (Євр. 13, 7–16), прочитаних того дня в Апостолі: «Пам’ятайте про наставників ваших, які звіщали вам Слово Боже, і, дивлячись уважно на кінець їхнього життя, наслідуйте їхню віру».
Цього дня минуло 26 років від відходу до вічності владики Платона Корниляка, який очолював Апостольський екзархат від його створення в 1959 році аж до своєї смерті у 2000 році. Після Літургії в катедрі відслужили Панахиду за спочилого архиєрея, за рідних, за полеглих захисників України та жертв російської агресії. Владика Богдан відразу після богослужіння вирушив на мюнхенський цвинтар Вальдфрідгоф, щоб помолитися біля могили свого попередника та інших українців, які поховані на цьому кладовищі.
| «Це наш святий обов’язок — пам’ятати про тих, хто зберігав, плекав і передавав віру з покоління в покоління» владика Богдан Дзюрах |
Митрополит Андрей — «Мойсей нашого народу»
1 листопада 1944 року, після півстолітнього проводу Церквою, в окупованому радянською владою Львові відійшов до вічності праведний митрополит Андрей Шептицький. Владика Богдан нагадав його пророчі слова: «Церква буде переслідувана, але відродиться ще сильнішою, а Україна повстане з руїни і стане величною державою в сім’ї вільних народів Європи і світу». Ці слова, за словами проповідника, і сьогодні дають надію.
Архиєрей звернув увагу вірних на фреску в катедрі, на якій зображено митрополита Андрея, і коротко окреслив його спадщину: релігійне відродження Церкви, підготовка її до переслідувань, відновлення студійського монашества та заснування нових монаших спільнот — серед них і Згромадження Найсвятішого Ізбавителя (редемптористів), яке з’явилося в Галичині 1913 року і до якого належить сам владика Богдан. Митрополит заснував Національний музей у Львові, який згодом подарував українському народові, народну лічницю, де убогим безкоштовно надавали медичну допомогу, фінансував цукерню, з якої згодом виросла фабрика «Світоч», земельний банк для селян, першу в Галичині вузькоколійку, а також освіту богословів і митців.
Проповідник розповів і про скромність митрополита: коли сестри хотіли купити йому новий комірець, він попросив випрати старий, бо за ці кошти семінарист чи студент у Європі міг би пообідати.
Владика Богдан процитував слова святого Івана Павла ІІ з беатифікаційної Літургії у Львові 27 червня 2001 року:
| «Як при цьому не згадати далекоглядну і ґрунтовну пастирську діяльність слуги Божого митрополита Андрея Шептицького, справа беатифікації якого ведеться і сподіваємось одного дня побачити його у славі святих. Треба зробити належне посилання на його героїчну апостольську діяльність, щоб зрозуміти по-людському незрозумілу живучість Української Греко-Католицької Церкви в темні роки переслідувань» святий Іван Павло ІІ, Львів, 27 червня 2001 року |
Блаженні священномученики Теодор Ромжа і Петро Вергун
Третьою постаттю, яку згадав архиєрей, став блаженний священномученик Теодор Ромжа, єпископ Мукачівської греко-католицької єпархії. 27 жовтня 1947 року НКВС вчинило на нього замах, а коли архиєрей вижив, у мукачівській лікарні агентка під виглядом медсестри зробила йому смертельну ін’єкцію. Святий Іван Павло ІІ проголосив його блаженним 27 червня 2001 року у Львові разом з іншими ісповідниками і мучениками віри УГКЦ ХХ століття.
Серед них є блаженний священномученик Петро Вергун, який має особливе відношення до екзархату: у мюнхенській катедрі зберігаються частинка його мощей та його ікона. У 1927 році, через кілька тижнів після свячень у соборі святого Юра, митрополит Андрей вислав його до Німеччини організовувати душпастирство для українців, а в 1940 році Папа Пій XII призначив його апостольським візитатором. Коли в травні 1945 року до Берліна наближалися радянські війська, отець Петро відмовився покинути своїх вірних:
| «Так довго, як тут залишається бодай один українець, я також залишуся» блаженний священномученик Петро Вергун |
22 червня 1945 року його заарештували, етапували до України та неправедно засудили. Отець Петро помер 7 лютого 1957 року в Сибіру.
Владика Богдан нагадав, що 2027 року минатиме сто років від прибуття блаженного Петра до Німеччини та 70 років від його смерті. З цієї нагоди наступний рік проголошено в Екзархаті Роком пам’яті блаженного священномученика Петра Вергуна. Архиєрей видав відповідний декрет і пастирське послання, яке вірні зможуть отримати в храмі наступної неділі.
Церква вистояла завдяки вірності
Чому Церква вистояла? Відповідь проповідника була однозначною: завдяки героїчному свідченню і великій вірі тих, хто відмовився співпрацювати з радянським режимом.
| «Для Церкви немає гіршої компрометації, ніж співпраця з темними силами зла. Це компрометує, ослаблює і вбиває Церкву, бо вбиває в ній Божого Духа» владика Богдан Дзюрах |
Як приклад архиєрей навів митрополита Йосифа Сліпого, також зображеного на фресці катедри. Радянська влада обіцяла зробити його православним митрополитом усієї України за умови відречення від єдності з Римом, однак він відповів, що Церкву спасає не людина, а Господь Бог, і від єдності з Вселенською Христовою Церквою не відречеться.
Наставники у вірі — поруч із нами
Владика Богдан наголосив, що жива пам’ять про праведників означає не лише вивчати їхні життєписи та знати своє національне і духовне коріння, а й молитися до них, просячи їхнього заступництва. Нагадуючи давній обряд Хрещення, коли катехумена питали, що дає йому віра, і він відповідав: «Вічне життя», проповідник назвав віру найціннішим скарбом людини.
Водночас архиєрей нагадав, що кожен має і своїх особистих наставників у вірі — бабусь і дідусів, батьків, які передали святу віру. За них, за словами єпископа, слід бути вдячними, молитися за них після смерті і наслідувати їхню віру.
Завершуючи проповідь, владика Богдан знову звернувся до слів святого Івана Павла ІІ, сказаних у Львові 25 років тому, і підкреслив, наскільки вони актуальні сьогодні:
| «Нехай Господь Бог за їхнім посередництвом оросить ваші рани олією милосердя і утішення, щоб ви могли з довір’ям дивитися на те, що вас чекає, з певністю в серці, що ви діти Отця, який вас ніжно любить» святий Іван Павло ІІ, Львів, 27 червня 2001 року |
| «Ми не знаємо, що нас чекає завтра, але віра і любов Небесного Отця, який нас ніжно любить, є джерелом нашої надії і нашої сили» владика Богдан Дзюрах |
