Апостольський екзархат для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії
«Прийди та подивись» і «Чи робить штучний інтелект людське життя більш людяним?»: відбулася зустріч духовенства Апостольського екзархату «Духовний імпульс»
7 жовтня 2026
6 жовтня 2026 року відбулася онлайн-зустріч духовенства Апостольського екзархату для українців візантійського обряду в Німеччині та країнах Скандинавії «Духовний імпульс». Цього разу священники розважали про особисте покликання та душпастирську присутність серед людей, а також розглянули церковне вчення про гідність людини в епоху штучного інтелекту. Доповідачами були о. д-р Назарій Мисяковський та о. д-р Юрій Щурко.
На початку зустрічі Преосвященний владика Богдан привітав усіх священників-ювілярів, а також представив доповідачів даної зустрічі.
Духовний імпульс: чи не занедбав я свого покликання?
Перший виступ мав о. Назарій Мисяковський, керівник Деканату душпастирських справ Українського католицького університету. Він розпочав його спогадом про відвідини зі студентами Марсового поля у Львові, де його увагу привернуло прізвище одного із загиблих воїнів — Рибалка. Це стало відправною точкою для роздумів про священниче покликання через образи рибальства та душпастирства. Спираючись на слова пророків Ісаї та Єремії про Боже вибрання, у рік, присвячений покликанню, він поставив присутнім запитання: «Чи я не занедбав свого покликання?»
Основою для розважання став євангельський уривок про Филипа і Натанаїла. Слова «Прийди та подивись» о. Назарій назвав покликанням до особистої зустрічі з Христом. Він порівняв образ Натанаїла під смоковницею з простором молитви, Слова Божого й духовного пошуку, який має мати кожен священник, щоб вказувати людям на Христа. Водночас самі слова «душпастир» і «рибалка» передбачають дію: пасти й ловити, тому служіння не може бути пасивним. Недостатньо лише перебувати «під смоковницею», потрібно виходити до людей, знати їхні потреби та бути поруч із ними, зокрема в хворобі й тяжких випробуваннях. Священник також не повинен боятися свідчити про початок власної дороги до священства, а покликання слід постійно відновлювати в молитві вдячності.
Відповідаючи на запитання про молодь в Українському католицькому університеті, о. Назарій розповів, що в університеті діє близько десяти християнських спільнот із різними харизмами, а студентам пропонується широке «духовне меню». За його оцінкою, 60–70 % студентів є воцерковленими або принаймні охрещеними. Говорячи про співпрацю зі спільнотами, він підкреслив, що делегування обов’язків має означати творення команди, а не самоусунення священника. Цю думку підтримав владика Богдан, нагадавши, що спільноти повинні відчувати опіку свого душпастиря.
Людина і штучний інтелект: Вавилон чи Єрусалим
Другу частину зустрічі склала доповідь о. д-ра Юрія Щурка, декана Філософсько-богословського факультету УКУ, про церковне вчення щодо людини та штучного інтелекту в контексті енцикліки Папи Лева XIV «Magnifica humanitas». Владика Богдан у вступі зазначив, що перші програмні документи понтифікатів мають особливе значення, і провів паралель із Папою Левом XIII, який 135 років тому звертався до викликів індустріальної епохи. Сьогодні в центрі церковного вчення стоїть гідність людини в добу цифрової революції.
Доповідач протиставив дві біблійні моделі: «синдром Вавилону», тобто усунення морального закону з життя людини, та відбудову Єрусалимського храму як образ спільної праці, синодальності й солідарності. Він окреслив можливості та межі штучного інтелекту, назвав серед загроз концентрацію технологічного контролю, трансгуманізм, залежність від цифрових пристроїв і нову форму колоніалізму, а також порушив питання моральної оцінки енергоспоживання дата-центрів і використання дешевої праці в бідніших країнах. Ключовим критерієм оцінки технологій о. Юрій назвав запитання: «Чи робить штучний інтелект людське життя більш людяним?»
У сфері освіти, наголосив священник, необхідно навчати морального й відповідального користування штучним інтелектом, щоб не виховати покоління, якому бракуватиме емпатії та здатності до самостійного судження. Штучний інтелект не повинен робити моральний вибір замість людини і не може її замінити.
Справедливий мир і пророче слово Церкви
Окрему частину доповіді було присвячено війні в Україні. Доктор богослов'я наголосив, що мир є плодом справедливості, а тому християнське бачення має говорити саме про справедливий мир. Він додав, що вислів «війна є поразкою для всіх» у контексті агресивної війни потребує уточнення, адже справедливість вимагає, щоб агресія зазнала поразки. На запитання владики Богдана, якого пророчого голосу Церкви очікує сьогодні український народ, доповідач відповів словами з події Христового Хрещення: «Так бо личить нам здійснити всяку правду».
Пророки, пояснив він, завжди промовляють правду з любов’ю, не для того, щоб придушити людину, а щоб свідчити про людину, загрози й Бога. Церква не винаходить нового змісту, а несе Ісуса Христа, Який є Правдою. Священник повідомив також, що Український католицький університет наприкінці року планує відкрити Центр справедливого миру, а український переклад розглянутого документа він має намір представити друком до Нового року.
Владика Богдан подякував доповідачам і зазначив, що ми живемо в Божому часі й покликані відповідально розпізнавати його знаки. Також єпископ нагадав, що в Мюнхені вже третій рік поспіль відбувається симпозіум із питань безпеки.
