Апостольський екзархат для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії
«Від смерті до життя» — владика Богдан у Бальдгамі
12 квітня 2026
12 квітня 2026 року, у першу неділю після Великодня, апостольський екзарх для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії владика Богдан завітав до української громади в Бальдгамі, де у місцевому католицькому храмі очолив Архиєрейську Божественну Літургію.
У своїй проповіді єпископ зосередився на центральному змісті Пасхи — не святковому настрої чи родинних традиціях, а на її глибинній суті: переході від смерті до життя, який Христос здійснив для кожної людини.
«Пасха — це день нашого спасіння, день нашого визволення. День, в якому Христос вирвав нас з тенет смерті і перевів від смерті до життя», — наголосив владика Богдан.
Три переходи пасхальної радості
Спираючись на євангельське читання про явлення Воскреслого апостолам і зустріч із Томою, архиєрей окреслив три виміри пасхального переходу, до якого запрошена кожна людина.
Перший — перехід від страху до радості. Владика Богдан говорив про страх фізичної смерті, який особливо гостро переживають українці на рідній землі, але також про глибший — страх духовної смерті, спричиненої гріхом, і страх зустрічі з Богом. Воскреслий Христос приходить до зачинених дверей апостолів і дарує їм мир — і ця зустріч перетворює страх на невимовну радість.
«Ми, коли приходимо до Ісуса, хоч які б гріхи не мали, не маємо підстав боятися. Бо Він прийшов, щоб дарувати нам мир і примирити нас з собою», — сказав єпископ.
Другий — перехід від невір’я до живої віри. Звертаючись до слів Христа до Томи, владика підкреслив, що справжня віра — це не привілей тих, хто бачив Ісуса на власні очі, а довіра до присутнього і діючого в історії Бога. Свідками такої віри є мученики, які не зреклися Христа в таборах і Сибірах, і українські захисники на фронті, які зберігають віру перед лицем смертельної загрози.
«Ті наші захисники і захисниці на фронті, які не тратять віри навіть перед лицем смертельної загрози, — ми всі можемо від них вчитися», — наголосив архиєрей.
Третій — перехід від учнівства до апостольства. Христос посилає своїх учнів у світ так само, як Отець послав Його самого. Справжній християнин не може залишати Божий дар лише для себе — він покликаний ділитися пасхальною радістю з іншими. На підтвердження єпископ розповів про п’ятнадцятирічного українського юнака з Лондона, який своїм простим свідченням серед однокласників привів двох із них до хрещення.
Пасха як особиста мандрівка
Завершуючи проповідь, владика Богдан звернувся до громади Бальдгаму — нечисленної, але, як він зауважив з усмішкою, більшої за дванадцять апостолів, які колись перемінили світ. Він закликав кожного просити Господа, щоб Його Пасха стала їхньою особистою пасхою — щоденним переходом від смутку до радості, від обрядової до живої віри, від учнівства до апостольського свідчення.
«Якщо так будемо жити, ми з великим спокоєм здійснимо нашу остаточну пасхальну мандрівку — перехід від нашої смерті до вічного життя з Христом Воскреслим», — завершив проповідь єпископ.
