Апостольський екзархат для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії
Владика Богдан уперше відвідав українську громаду в Ґьорліці
28 жовтня 2026
25 жовтня 2026 року апостольський екзарх для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії владика Богдан завітав до української громади в місті Ґьорліц. Це була перша зустріч єпископа з вірними громади, які разом із ним молилися Божественну Літургію.
Найближча до України громада
Вітаючи присутніх, архиєрей нагадав, що ця громада розташована найдалі на схід від Мюнхена, де з 1959 року міститься осідок Апостольського екзархату, а водночас географічно вона є найближчою до України з-поміж усіх громад Екзархату.
| «Для всіх нас, де б ми не перебували, Україна завжди близько, бо вона живе в наших душах і серцях. І хоч ворог намагається роз’єднати нас, розсіяти по всьому світі, Святий Дух збирає нас у єдину українську родину». |
Під час Літургії громада принесла перед престол Всевишнього всю Батьківщину — від тимчасово окупованого Донбасу до Закарпаття, від українського Криму до Сум.
Любов починається з уважного погляду
У проповіді владика Богдан розважав над євангельською притчею про багача і бідного Лазаря (Лк. 16, 19-31). Він наголосив, що джерелом спасенної любові є тільки Бог, а віра й молитва — це шлях, яким людина наближається до цього джерела, щоб згодом Божа любов через її служіння розливалася серед народу.
| «А з чого починається любов? З уважного погляду. Ми говоримо про „любов із першого погляду“ — не з першого слова, а саме з погляду». |
Багачеві з притчі, за словами проповідника, забракло саме такого уважного й люблячого погляду: він бачив Лазаря фізичними очима, але його серце залишалося закритим. Щоденні розкішні бенкети єпископ назвав виявом легковажності та духовної обмеженості, а холодну байдужість багача тим, що у вічності обернулося для нього вогнем докорів сумління.
«Любити — це ділитися»
Архиєрей підкреслив, що Слово Боже є водночас застереженням і наукою, яка прагне зробити людину чутливою до потреб ближніх:
| «Протилежністю любові є не лише ненависть, а й байдужість». |
Нагадуючи про чудо помноження хлібів, владика Богдан зауважив, що проблема учнів полягала не стільки в нестачі засобів, скільки в тому, щоб навчитися ділитися тим, що маєш. Бог, за його словами, не вимагає від людини надзвичайних чи героїчних жертв, а передусім прагне зробити її серце по-справжньому людяним.
| «Крихта уваги, крихта часу, крихта щирості, крихта усмішки, крихта власного хліба, якою ми ділимося з ближнім, — усе це здатне перемінити світ, якщо походить із серця людини, переміненого Божим Духом». |
Наприкінці проповіді єпископ закликав вірних просити Господа про переміну сердець, щоб Божа любов, діючи в людях і через них, спасала їх і «нашу любу Україну».
