Апостольський екзархат для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії
«Ворог хотів нас розпорошити, але Господь збирає нас», — владика Богдан до українців у Котбусі
26 жовтня 2026
24 жовтня 2026 року апостольський екзарх для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії владика Богдан відвідав українську громаду в Котбусі (земля Бранденбург) та очолив для вірних Божественну Літургію. Співслужили архиєреєві канцлер Апостольського екзархату о. Андрій Химчук, декан Східного деканату о. д-р Сергій Олійнічук та душпастир громади о. Богдан Ільницький.
У проповіді під час Літургії владика Богдан, розважаючи над євангельською розповіддю про сотника з Капернаума (Лк 7, 1–10), говорив про любов, яка будує, про віру, принесену з рідного дому, і про смирення, з яким український народ сьогодні стає перед Богом, просячи зцілення і визволення.
Господь навідується до свого розпорошеного народу
На початку слова єпископ звернув увагу на те, що сама зустріч українців на молитві далеко від рідної землі є знаком Божої присутності та відповіддю на задуми тих, хто хоче знищити український народ.
| «Ворог хотів нас розпорошити, але Господь тут збирає нас і кріпить нас сьогодні. Він розраджує нас, кріпить нас у надії. Господь ходить містами і селами, і сьогодні навідався до цього храму, щоб дати нам своє Слово, щоб тим Словом показати нам шлях, щоб тим Словом зцілити сили нашої душі, щоб ми могли досвідчити Його діяння у нашому народі». |
«Господи, Твій народ стікає кров’ю»
Владика Богдан порівняв українців, які збираються на молитву, з посланцями євангельського сотника, що прийшли до Христа просити зцілення для хворого слуги. Так і сьогодні громада приносить Господеві найглибший біль свого серця — Україну.
| «Ми приходимо і приносимо журбу нашого серця, нашу неньку Україну. І кажемо: «Господи, Твій народ страждає, Твій народ зазнає несправедливої атаки. Твій народ стікає кров’ю. Прийди, врятуй його». І Господь, так як тому сотникові, каже: «Я прийду і врятую його»». |
Віра, принесена з рідного дому
Архиєрей наголосив, що Господь дивиться на серце кожного і бачить віру, яка привела людей до храму. Цю віру, за його словами, українці принесли з собою в еміграцію як найцінніший спадок батьків. Апостольський екзарх закликав молитовно згадати рідних, які залишилися в Україні, і тих, хто вже відійшов до вічності.
| «Це віра ваша сьогодні вас сюди привела, віра, яку ви принесли з рідного дому від своїх батьків, яких сьогодні згадуємо: якщо вони живі, щоб вони були у безпеці, а якщо відійшли до небесного Отця, щоб були у вічному блаженстві і щоб молилися та заступалися за нас і наш народ». |
Любов, яка будує храми, і золоті куполи на крадені гроші
Першою рисою сотника, про яку свідчили перед Ісусом його посланці, була любов до народу: «він любить наш народ і збудував нам синагогу». Владика Богдан протиставив цю щиру любов показній побожності можновладців, які будують храми не з любові, а задля впливу та особистих інтересів.
| «Знаєте, можновладці нераз будують церкви зі золотими куполами, але не з любові до народу, а щоб мати вплив на Церкву. Державні агресори збудували багато золотоверхих соборів за злочинно вкрадені в народу гроші. Але чи ті, хто будував ті храми, люблять той народ, коли провадять його дорогою руїни, агресії та пекла?» |
Натомість сотник, підкреслив проповідник, показав любов у конкретному прикладі, перейнявшись долею одного раба. Саме така любов, за словами єпископа, є мірилом справжньої віри.
| «Можемо від нього вчитися любові до народу і до конкретної людини. Бо любов до Бога буде перевірятися нашим ставленням до ближнього: до чоловіка чи дружини, до сусідки, до конкретної людини, якій можемо послужити молитвою, заступництвом, конкретним ділом». |
«Я не достойний»: смирення, яке відкриває шлях до зцілення
Говорячи про віру сотника, владика Богдан звернув увагу на його слова «я не достойний», які є поєднанням непохитної довіри до Христа зі смиренним визнанням власної грішності. Цю євангельську поставу єпископ переніс на сьогоднішнє становище українського народу.
| «Сьогодні дивимося на наш народ, який є достойний, бо захисники віддають своє життя за народ, достойно поводяться волонтери, наші люди за кордоном, допомагаючи своїм братам. Але з іншого боку мусимо визнати перед Богом, що ми також грішимо, ми також слабкі, помиляємося; окрім заслуг, є і багато хвороб». |
Молитва про одне Боже Слово
Завершуючи проповідь, архиєрей закликав присутніх піднести серця до небесного Отця і, подібно до сотника, просити лише одного — Божого Слова, яке принесе українському народові зцілення і свободу, а розпорошеним по світу українцям можливість повернутися додому.
| «Сьогодні на цій молитві підносимо наші серця до Отця Небесного і просимо, щоб Він сказав лиш Слово — Слово спасіння, надії, щоб наш народ був зцілений і визволений від неволі лютого агресора, щоб ми могли вернутися додому і знайти наш народ спасенним. Господи, вислухай наші молитви за молитвами Богородиці і всіх святих Твоїх. Амінь!» |
