«Ніхто замість вас не принесе до Неба подяку Божого народу»: владика Богдан до учасників формаційного курсу

3 листопада 2026

3 листопада у Мюнхені, в реколекційному домі «Замок Фюрстенрід» (Schloss Fürstenried), в рамках формаційного курсу для духовенства Апостольського екзархату владика Богдан (Дзюрах) очолив Архиєрейську Божественну Літургію. Цього дня при престолі єпископові співслужили священники Північного деканату. У духовному слові до отців владика роздумував над уривком з Першого послання святого апостола Павла до Солунян (1 Сол. 3, 9–13) і говорив про вдячність як серцевину священничого життя.

Вдячність апостола

Апостольський екзарх звернув увагу на перші слова читання: апостол Павло запитує, яку подяку можна віддати Богові за всю радість, якою його врадували солуняни. Апостол сповнений вдячності, бо бачить, як зростає Христова Церква і як засіяне ним зерно Божого Слова проростає і приносить плоди. Громади вже зазнавали утисків і переслідувань, тож Павло дуже переживав, чи не захитаються у вірі навернені ним люди. Коли ж посланець приніс звістку, що солуняни стоять твердо у вірі, серце апостола наповнилося подякою. Тим самим закликом він завершує і все послання: «За все дякуйте, бо така воля Божа щодо вас у Христі Ісусі» (1 Сол. 5, 18).

Постава вдячності, наголосив владика Богдан, є характерною рисою духовної людини, яка живе вірою, і стоїть у центрі християнського життя.

Євхаристія — велика подяка Церкви

Сам Господь Ісус на Тайній вечері, взявши хліб, «благодарив» — підніс до неба слова вдячності й зробив Євхаристію найбільшим даром для людства. Тому й найголовніша молитва Церкви — це Євхаристія, а її центральним моментом є заклик до всієї спільноти дякувати Господеві. Єпископ пригадав слова анафори, у яких Церква дякує Богові за те, що Він з небуття до буття нас привів, підняв нас, коли ми відпали, і дарував майбутнє Царство, за всі Його добродійства, явні й неявні. Слово подяки звучить у Літургії знову і знову: і після Святого Причастя, і в заамвонній молитві. Проте вірні часто не усвідомлюють цієї постави, тож її треба свідомо плекати.

Найголовніше завдання священника

Це слово, за словами владики, нагадує, що найважливіше завдання священника — служити Найсвятішу Євхаристію.

«Люди можуть займатись харитативним служінням, можуть катехизувати, але ніхто за вас не відправить святої Літургії. Ніхто за вас і замість вас не занесе до Неба подячну молитву Божого народу, нашого втомленого війною, але не зневіреного українського народу».

Владика Богдан (Дзюрах)

Владика Богдан пригадав, як Патріарх Йосиф (Сліпий), висвятивши священника в концтаборі, наступного дня запитав його, чи той уже відслужив Літургію. Почувши здивоване «Як я можу служити в таборі?», Патріарх відповів: «А навіщо ж я тебе висвятив на священника?» Після цих слів апостольський екзарх закликав душпастирів до щирого іспиту сумління, бо на відміну від того часу переслідувань вони не ув’язнені в Сибіру, тож мають шукати кожної нагоди служити Божественну Літургію, наслідуючи святих священників, які не залишали її без поважної причини.