«Під покровом Богородиці» — у Мюнхені відзначили 50-ліття катедрального храму

19 жовтня 2026

17 жовтня 2026 року в катедральному храмі Покрову Пресвятої Богородиці і св. ап. Андрея Первозванного у Мюнхені відбулися центральні урочистості з нагоди 50-ліття освячення храму. Архиєрейську Божественну Літургію очолив апостольський екзарх для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії Преосвященний владика Богдан (Дзюрах).

Почесні гості та спільна молитва

У святкуванні взяли участь: Генеральний консул України в Мюнхені Юрій Никитюк, Генеральний консул Франції Александр Вулич, Генеральний консул Польщі Рафал Вольський, представник міської ради Мюнхена Г. Крізель, представники Архиєпископського ординаріату Мюнхена о. д-р Штефан Капплер та д-р Флоріан Шуппе, а також представники фундацій «Церква в потребі» та «Реновабіс». Разом із греко-католицькою громадою молилися православні брати і сестри на чолі з о. Віктором Мандзюком, душпастирі та вірні з інших громад Німеччини, сестри Служебниці Непорочної Діви Марії, представники українських громадських, наукових і молодіжних організацій.

Пів століття непохитної надії

У своєму слові до присутніх владика Богдан нагадав історію храму: благословення площі під будову відбулося 7 листопада 1974 року, посвячення наріжного каменя 26 жовтня 1975 року, а 17 жовтня 1976 року храм освятив перший екзарх Преосвященний владика Платон (Корниляк). Посвята Покрову Пресвятої Богородиці та св. апостолу Андрію Первозванному мала підкреслити зв’язок із рідною землею та Києвом. «Минуло пів століття, а цей собор у Мюнхені й надалі залишається свідком „непохитної надії“ українського віруючого народу», — наголосив єпископ.

Також, згадуючи усіх причетних до зведення цього храму та тих, хто підтримував українську громаду впродовж 50 років, архиєрей висловив глибокі слова вдячності: «Усім вам, дорогі наші друзі, благодійники й жертводавці, прагнемо сьогодні сказати наше щире українське „Спасибі“ і не менш щире баварське „Vergelt´s Gott!“. Нашу людську вдячність доповнюватимемо молитвою перед престолом Всевишнього за вас усіх, кого наша Церква зараховує до „благородних і приснозгадуваних ктиторів і жертводавців цього святого храму“ (Літургія св. Йоана Золотоустого) і за кого щоденно молиться до Господа».

Апостольський екзарх пояснив, що слово «собор» в українській мові означає «збір», «єднання», і саме таким місцем зустрічі є катедральний храм: «Бо хоч ми й розпорошені по всьому світі, ми не роз’єднані. Підтримуємо й надалі тісний зв’язок із рідною землею, єднаємося одні з одними в країнах нашого новітнього поселення, плекаємо рідну мову, культуру та наші традиції. Можна сказати, що тут, у Мюнхені, особливо виразно б’ється серце українського народу. Однак те, що найбільше нас єднає, — це передусім наша спільна свята прабатьківська християнська віра», — сказав архиєрей.

Центр підтримки України

Владика Богдан підкреслив, що від початку війни у 2014 році, а особливо від повномасштабного вторгнення, катедральний храм став осередком допомоги Україні, звідки волонтери відправляли гуманітарні вантажі. «Цей катедральний храм від перших днів війни 2014 року, а особливо від повномасштабного вторгнення й донині залишається центром підтримки наших стражденних братів і сестер в Україні. Думаю, нам усім і досі стоять перед очима потоки волонтерів і жертводавців, які з усіх куточків Мюнхена та околиць прямували сюди, щоб звідси відправляти гуманітарні вантажі в Україну, а разом із ними — світло надії та запевнення в наших молитвах. Цей потік милосердної та солідарної любові не припинився й донині. Завтра на подвір’ї нашого храму ми знову освячуватимемо дві автівки для наших захисників і капеланів в Україні», — сказав єпископ.

Серед знаків надії проповідник назвав духовенство, монашество та вірних, семінаристів Олексія і Сергія, які розпочали навчання в Айхштетті, громадські організації, СУМ і ПЛАСТ, Український вільний університет, суботні школи (лише в одній мюнхенській школі навчається близько 450 дітей), дипломатів та захисників України, які перебувають у Німеччині на лікуванні. «Не зможу назвати всіх поіменно — осіб, спільнот та організацій, — адже вас так багато, і в цьому також полягає джерело нашої спільної великої надії. Також знаком великої надії для мене є наше сьогоднішнє молитовне зібрання, коли ми „єдиним серцем і устами“ славимо Христа Воскреслого — єдине й остаточне Джерело нашої сили та нашої надії», — мовив архиєрей.

На нове 50-ліття

Завершуючи своє слово, владика Богдан побажав, щоб катедральний храм, який своєю архітектурою нагадує корабель, і надалі був «якорем непохитної надії для всіх, хто його бачить і сюди приходить». «Нехай наша церковна й українська спільнота буде для всіх людей, серед яких ми живемо, знаком і благовісником непохитної надії, яка нас оживляє, зміцнює та веде вперед», — побажав архиєрей.

Подяка німецьким друзям

Після спільної молитви апостольський екзарх висловив особливу вдячність Архидієцезії Мюнхена і Фрайзінга, кардиналові Райнгарду Марксу, владі Баварії та міста Мюнхена, а також усім жертводавцям і добродіям, які від самого початку підтримують Екзархат.

Звертаючись німецькою мовою до гостей владика Богдан наголосив: «Я дуже радий, що ми можемо продовжувати таку чудову й братню співпрацю. Кажу не „розвивати“, а саме „продовжувати“, бо наша взаємна підтримка триває вже ці 50 років і навіть довше». Також єпископ пригадав, як 25 лютого 2022 року разом із монсеньйором Бьоком провели спеціальне засідання, щоб спільно подбати про прийом українських біженців у Мюнхені та їхній духовний супровід.

А, розповідаючи про зустрічі з волонтерами, архиєрей поділився словами, які його вразили: «Це наш єдиний шлях, яким ми маємо йти зараз, і ми будемо йти ним і далі, з Божою допомогою та молитвою в серці». А відтак владика Богдан сказав наступне: «Сьогодні ми особливо єднаємося з нашим народом на Батьківщині, який з великою гідністю, але й з великою жертовністю захищає нашу спільну свободу, нашу гідність, наше майбутнє».

Ще раз, дякуючи усім, владика Богдан мовив: «Тому ми з упевненістю дивимося в майбутнє. Ми молимося і дякуємо за вашу підтримку».